1 І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...

Then I returned and considered all the oppressions that are practiced under the sun: And I beheld the tears of the oppressed, and they had no comforter; and on the side of their oppressors was power, but they had no comforter.

2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...

So I praised and thought more fortunate those who have been long dead than the living, who are still alive.

3 А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

But better than them both is he who has not yet been born, who has not seen the evil deeds that are done under the sun.

4 І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

Then I saw that all painful effort in labor and all skill in work comes from man’s rivalry with his neighbor. This is also vanity, a vain striving after the wind and a feeding on it.

5 Н ерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

The fool folds his hands together and eats his own flesh.

6 к раща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

Better is a handful with quietness than both hands full with painful effort, a vain striving after the wind and a feeding on it.

7 І знову я бачив марноту під сонцем:

Then I returned, and I saw vanity under the sun.

8 Б уває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

Here is one alone—no one with him; he neither has child nor brother. Yet there is no end to all his labor, neither is his eye satisfied with riches, neither does he ask, For whom do I labor and deprive myself of good? This is also vanity (emptiness, falsity, and futility); yes, it is a painful effort and an unhappy business.

9 К раще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

Two are better than one, because they have a good reward for their labor;

10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

For if they fall, the one will lift up his fellow. But woe to him who is alone when he falls and has not another to lift him up!

11 Т акож коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

Again, if two lie down together, then they have warmth; but how can one be warm alone?

12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

And though a man might prevail against him who is alone, two will withstand him. A threefold cord is not quickly broken.

13 Л іпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

Better is a poor and wise youth than an old and foolish king who no longer knows how to receive counsel (friendly reproof and warning)—

14 б о виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

Even though comes out of prison to reign, while the other, born a king, becomes needy.

15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

I saw all the living who walk under the sun with the youth who was to stand up in the king’s stead.

16 Н емає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...

There was no end to all the people; he was over all of them. Yet those who come later will not rejoice in him. Surely this also is vanity (emptiness, falsity, vainglory) and a striving after the wind and a feeding on it.