1 І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...

И обратился я и увидел всякие угнетения, какие делаются под солнцем: и вот слезы угнетенных, а утешителя у них нет; и в руке угнетающих их--сила, а утешителя у них нет.

2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...

И ублажил я мертвых, которые давно умерли, более живых, которые живут доселе;

3 А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

а блаженнее их обоих тот, кто еще не существовал, кто не видал злых дел, какие делаются под солнцем.

4 І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

Видел я также, что всякий труд и всякий успех в делах производят взаимную между людьми зависть. И это--суета и томление духа!

5 Н ерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

Глупый, сложив свои руки, и съедает плоть свою.

6 к раща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

Лучше горсть с покоем, нежели пригоршни с трудом и томлением духа.

7 І знову я бачив марноту під сонцем:

И обратился я и увидел еще суету под солнцем;

8 Б уває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

одинокий, и другого нет; ни сына, ни брата нет у него; а всем трудам его нет конца, и глаз его не насыщается богатством. 'Для кого же я тружусь и лишаю душу мою блага?' И это--суета и недоброе дело!

9 К раще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

Двоим лучше, нежели одному; потому что у них есть доброе вознаграждение в труде их:

10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

ибо если упадет один, то другой поднимет товарища своего. Но горе одному, когда упадет, а другого нет, который поднял бы его.

11 Т акож коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

Также, если лежат двое, то тепло им; а одному как согреться?

12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

И если станет преодолевать кто-либо одного, то двое устоят против него: и нитка, втрое скрученная, нескоро порвется.

13 Л іпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

Лучше бедный, но умный юноша, нежели старый, но неразумный царь, который не умеет принимать советы;

14 б о виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

ибо тот из темницы выйдет на царство, хотя родился в царстве своем бедным.

15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

Видел я всех живущих, которые ходят под солнцем, с этим другим юношею, который займет место того.

16 Н емає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...

Не было числа всему народу, который был перед ним, хотя позднейшие не порадуются им. И это--суета и томление духа!