1 К нига Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Слова Екклесиаста, сына Давидова, царя в Иерусалиме.

2 Н аймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

Суета сует, сказал Екклесиаст, суета сует, --всё суета!

3 Я ка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

Что пользы человеку от всех трудов его, которыми трудится он под солнцем?

4 П окоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

Род проходит, и род приходит, а земля пребывает во веки.

5 І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Восходит солнце, и заходит солнце, и спешит к месту своему, где оно восходит.

6 В іє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

Идет ветер к югу, и переходит к северу, кружится, кружится на ходу своем, и возвращается ветер на круги свои.

7 В сі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Все реки текут в море, но море не переполняется: к тому месту, откуда реки текут, они возвращаются, чтобы опять течь.

8 П овні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Все вещи--в труде: не может человек пересказать всего; не насытится око зрением, не наполнится ухо слушанием.

9 Щ о було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

Что было, то и будет; и что делалось, то и будет делаться, и нет ничего нового под солнцем.

10 Б уває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Бывает нечто, о чем говорят: 'смотри, вот это новое'; но было уже в веках, бывших прежде нас.

11 Н ема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

Нет памяти о прежнем; да и о том, что будет, не останется памяти у тех, которые будут после.

12 Я , Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Я, Екклесиаст, был царем над Израилем в Иерусалиме;

13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

и предал я сердце мое тому, чтобы исследовать и испытать мудростью все, что делается под небом: это тяжелое занятие дал Бог сынам человеческим, чтобы они упражнялись в нем.

14 Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

Видел я все дела, какие делаются под солнцем, и вот, всё--суета и томление духа!

15 П окривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

Кривое не может сделаться прямым, и чего нет, того нельзя считать.

16 Г оворив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Говорил я с сердцем моим так: вот, я возвеличился и приобрел мудрости больше всех, которые были прежде меня над Иерусалимом, и сердце мое видело много мудрости и знания.

17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

И предал я сердце мое тому, чтобы познать мудрость и познать безумие и глупость: узнал, что и это--томление духа;

18 Б о при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

потому что во многой мудрости много печали; и кто умножает познания, умножает скорбь.