1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

И продолжал Иов возвышенную речь свою и сказал:

2 Я к живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

жив Бог, лишивший суда, и Вседержитель, огорчивший душу мою,

3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

что, доколе еще дыхание мое во мне и дух Божий в ноздрях моих,

4 н еправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

не скажут уста мои неправды, и язык мой не произнесет лжи!

5 Б орони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Далек я от того, чтобы признать вас справедливыми; доколе не умру, не уступлю непорочности моей.

6 з а свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

Крепко держал я правду мою и не опущу ее; не укорит меня сердце мое во все дни мои.

7 н ехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Враг мой будет, как нечестивец, и восстающий на меня, как беззаконник.

8 Я ка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Ибо какая надежда лицемеру, когда возьмет, когда исторгнет Бог душу его?

9 Ч и Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Услышит ли Бог вопль его, когда придет на него беда?

10 Ч и буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Будет ли он утешаться Вседержителем и призывать Бога во всякое время?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

Возвещу вам, что в руке Божией; что у Вседержителя, не скрою.

12 т аж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Вот, все вы и сами видели; и для чего вы столько пустословите?

13 Т ака доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

Вот доля человеку беззаконному от Бога, и наследие, какое получают от Вседержителя притеснители.

14 Я к розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

Если умножаются сыновья его, то под меч; и потомки его не насытятся хлебом.

15 П озосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Оставшихся по нем смерть низведет во гроб, и вдовы их не будут плакать.

16 Я кщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

Если он наберет кучи серебра, как праха, и наготовит одежд, как брение,

17 т о він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

то он наготовит, а одеваться будет праведник, и серебро получит себе на долю беспорочный.

18 В ін будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

Он строит, как моль, дом свой и, как сторож, делает себе шалаш;

19 в ін лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

ложится спать богачом и таким не встанет; открывает глаза свои, и он уже не тот.

20 С трахіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Как воды, постигнут его ужасы; в ночи похитит его буря.

21 с хідній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

Поднимет его восточный ветер и понесет, и он быстро побежит от него.

22 О це все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

Устремится на него и не пощадит, как бы он ни силился убежать от руки его.

23 С воїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

Всплеснут о нем руками и посвищут над ним с места его!