1 Л іпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.

Лучше бедный, ходящий в своей непорочности, нежели со лживыми устами, и притом глупый.

2 Т еж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.

Нехорошо душе без знания, и торопливый ногами оступится.

3 Г лупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.

Глупость человека извращает путь его, а сердце его негодует на Господа.

4 М аєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...

Богатство прибавляет много друзей, а бедный оставляется и другом своим.

5 С відок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.

Лжесвидетель не останется ненаказанным, и кто говорит ложь, не спасется.

6 Б агато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.

Многие заискивают у знатных, и всякий--друг человеку, делающему подарки.

7 Б ідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!

Бедного ненавидят все братья его, тем паче друзья его удаляются от него: гонится за ними, чтобы поговорить, но и этого нет.

8 Х то ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.

Кто приобретает разум, тот любит душу свою; кто наблюдает благоразумие, тот находит благо.

9 С відок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.

Лжесвидетель не останется ненаказанным, и кто говорит ложь, погибнет.

10 Н е лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.

Неприлична глупцу пышность, тем паче рабу господство над князьями.

11 Р озум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.

Благоразумие делает человека медленным на гнев, и слава для него--быть снисходительным к проступкам.

12 Г нів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.

Гнев царя--как рев льва, а благоволение его--как роса на траву.

13 С ин безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.

Глупый сын--сокрушение для отца своего, и сварливая жена--сточная труба.

14 Х ата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.

Дом и имение--наследство от родителей, а разумная жена--от Господа.

15 Л інощі сон накидають, і лінива душа голодує.

Леность погружает в сонливость, и нерадивая душа будет терпеть голод.

16 Х то заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.

Хранящий заповедь хранит душу свою, а нерадящий о путях своих погибнет.

17 Х то милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.

Благотворящий бедному дает взаймы Господу, и Он воздаст ему за благодеяние его.

18 К артай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.

Наказывай сына своего, доколе есть надежда, и не возмущайся криком его.

19 Л юдина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.

Гневливый пусть терпит наказание, потому что, если пощадишь, придется тебе еще больше наказывать его.

20 С лухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.

Слушайся совета и принимай обличение, чтобы сделаться тебе впоследствии мудрым.

21 У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.

Много замыслов в сердце человека, но состоится только определенное Господом.

22 З добуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.

Радость человеку--благотворительность его, и бедный человек лучше, нежели лживый.

23 С трах Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.

Страх Господень к жизни, и, всегда будет доволен, и зло не постигнет его.

24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.

Ленивый опускает руку свою в чашу, и не хочет донести ее до рта своего.

25 Я к битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.

Если ты накажешь кощунника, то и простой сделается благоразумным; и обличишь разумного, то он поймет наставление.

26 Х то батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,

Разоряющий отца и выгоняющий мать--сын срамной и бесчестный.

27 п ерестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!

Перестань, сын мой, слушать внушения об уклонении от изречений разума.

28 С відок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.

Лукавый свидетель издевается над судом, и уста беззаконных глотают неправду.

29 Н а насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.

Готовы для кощунствующих суды, и побои--на тело глупых.