1 П існя. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина. (88-2) Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

(87-1) ^^Песнь. Псалом, Сынов Кореевых. Начальнику хора на Махалаф, для пения. Учение Емана Езрахита.^^ (87-2) Господи, Боже спасения моего! днем вопию и ночью пред Тобою:

2 ( 88-3) хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

(87-3) да внидет пред лице Твое молитва моя; приклони ухо Твое к молению моему,

3 ( 88-4) душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

(87-4) ибо душа моя насытилась бедствиями, и жизнь моя приблизилась к преисподней.

4 ( 88-5) Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

(87-5) Я сравнялся с нисходящими в могилу; я стал, как человек без силы,

5 ( 88-6) Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

(87-6) между мертвыми брошенный, --как убитые, лежащие во гробе, о которых Ты уже не вспоминаешь и которые от руки Твоей отринуты.

6 ( 88-7) Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

(87-7) Ты положил меня в ров преисподний, во мрак, в бездну.

7 ( 88-8) На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

(87-8) Отяготела на мне ярость Твоя, и всеми волнами Твоими Ты поразил.

8 ( 88-9) Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

(87-9) Ты удалил от меня знакомых моих, сделал меня отвратительным для них; я заключен, и не могу выйти.

9 ( 88-10) стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

(87-10) Око мое истомилось от горести: весь день я взывал к Тебе, Господи, простирал к Тебе руки мои.

10 ( 88-11) Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

(87-11) Разве над мертвыми Ты сотворишь чудо? Разве мертвые встанут и будут славить Тебя?

11 ( 88-12) Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

(87-12) или во гробе будет возвещаема милость Твоя, и истина Твоя--в месте тления?

12 ( 88-13) Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

(87-13) разве во мраке познают чудеса Твои, и в земле забвения--правду Твою?

13 ( 88-14) Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

(87-14) Но я к Тебе, Господи, взываю, и рано утром молитва моя предваряет Тебя.

14 ( 88-15) Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

(87-15) Для чего, Господи, отреваешь душу мою, скрываешь лице Твое от меня?

15 ( 88-16) Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

(87-16) Я несчастен и истаеваю с юности; несу ужасы Твои и изнемогаю.

16 ( 88-17) Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

(87-17) Надо мною прошла ярость Твоя, устрашения Твои сокрушили меня,

17 ( 88-18) вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають...

(87-18) всякий день окружают меня, как вода: облегают меня все вместе.

18 ( 88-19) друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...

(87-19) Ты удалил от меня друга и искреннего; знакомых моих не видно.