1 Ж иття моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Опротивела душе моей жизнь моя; предамся печали моей; буду говорить в горести души моей.

2 С кажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Скажу Богу: не обвиняй меня; объяви мне, за что Ты со мною борешься?

3 Ч и це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Хорошо ли для Тебя, что Ты угнетаешь, что презираешь дело рук Твоих, а на совет нечестивых посылаешь свет?

4 Х іба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Разве у Тебя плотские очи, и Ты смотришь, как смотрит человек?

5 Х іба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Разве дни Твои, как дни человека, или лета Твои, как дни мужа,

6 щ о шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

что Ты ищешь порока во мне и допытываешься греха во мне,

7 х оч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

хотя знаешь, что я не беззаконник, и что некому избавить меня от руки Твоей?

8 Т вої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Твои руки трудились надо мною и образовали всего меня кругом, --и Ты губишь меня?

9 П ам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Вспомни, что Ты, как глину, обделал меня, и в прах обращаешь меня?

10 Ч и не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Не Ты ли вылил меня, как молоко, и, как творог, сгустил меня,

11 Т и шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

кожею и плотью одел меня, костями и жилами скрепил меня,

12 Ж иття й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

жизнь и милость даровал мне, и попечение Твое хранило дух мой?

13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Но и то скрывал Ты в сердце Своем, --знаю, что это было у Тебя, --

14 я кщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

что если я согрешу, Ты заметишь и не оставишь греха моего без наказания.

15 Я кщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Если я виновен, горе мне! если и прав, то не осмелюсь поднять головы моей. Я пресыщен унижением; взгляни на бедствие мое:

16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

оно увеличивается. Ты гонишься за мною, как лев, и снова нападаешь на меня и чудным являешься во мне.

17 п оновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Выводишь новых свидетелей Твоих против меня; усиливаешь гнев Твой на меня; и беды, одни за другими, ополчаются против меня.

18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

И зачем Ты вывел меня из чрева? пусть бы я умер, когда еще ничей глаз не видел меня;

19 я к нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

пусть бы я, как небывший, из чрева перенесен был во гроб!

20 О тож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Не малы ли дни мои? Оставь, отступи от меня, чтобы я немного ободрился,

21 п оки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

прежде нежели отойду, --и уже не возвращусь, --в страну тьмы и сени смертной,

22 д о темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

в страну мрака, каков есть мрак тени смертной, где нет устройства, темно, как самая тьма.