1 С казав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота...

Сказал я в сердце моем: 'дай, испытаю я тебя весельем, и насладись добром'; но и это--суета!

2 Н а сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона?

О смехе сказал я: 'глупость!', а о веселье: 'что оно делает?'

3 З адумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.

Вздумал я в сердце моем услаждать вином тело мое и, между тем, как сердце мое руководилось мудростью, придержаться и глупости, доколе не увижу, что хорошо для сынов человеческих, что должны были бы они делать под небом в немногие дни жизни своей.

4 П оробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,

Я предпринял большие дела: построил себе домы, посадил себе виноградники,

5 з апровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.

устроил себе сады и рощи и насадил в них всякие плодовитые дерева;

6 Н аробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.

сделал себе водоемы для орошения из них рощей, произращающих деревья;

7 Н абував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!

приобрел себе слуг и служанок, и домочадцы были у меня; также крупного и мелкого скота было у меня больше, нежели у всех, бывших прежде меня в Иерусалиме;

8 Н азбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць.

собрал себе серебра и золота и драгоценностей от царей и областей; завел у себя певцов и певиц и услаждения сынов человеческих--разные музыкальные орудия.

9 І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.

И сделался я великим и богатым больше всех, бывших прежде меня в Иерусалиме; и мудрость моя пребыла со мною.

10 І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!

Чего бы глаза мои ни пожелали, я не отказывал им, не возбранял сердцу моему никакого веселья, потому что сердце мое радовалось во всех трудах моих, и это было моею долею от всех трудов моих.

11 Т а коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...

И оглянулся я на все дела мои, которые сделали руки мои, и на труд, которым трудился я, делая: и вот, всё--суета и томление духа, и нет пользы под солнцем!

12 І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

И обратился я, чтобы взглянуть на мудрость и безумие и глупость: ибо что человек после царя, что уже сделано?

13 І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:

И увидел я, что преимущество мудрости перед глупостью такое же, как преимущество света перед тьмою:

14 у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!

у мудрого глаза его--в голове его, а глупый ходит во тьме; но узнал я, что одна участь постигает их всех.

15 І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...

И сказал я в сердце моем: 'и меня постигнет та же участь, как и глупого: к чему же я сделался очень мудрым?' И сказал я в сердце моем, что и это--суета;

16 Н е лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...

потому что мудрого не будут помнить вечно, как и глупого; в грядущие дни все будет забыто, и увы! мудрый умирает наравне с глупым.

17 І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!...

И возненавидел я жизнь, потому что противны стали мне дела, которые делаются под солнцем; ибо всё--суета и томление духа!

18 І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,

И возненавидел я весь труд мой, которым трудился под солнцем, потому что должен оставить его человеку, который будет после меня.

19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...

И кто знает: мудрый ли будет он, или глупый? А он будет распоряжаться всем трудом моим, которым я трудился и которым показал себя мудрым под солнцем. И это--суета!

20 І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем...

И обратился я, чтобы внушить сердцу моему отречься от всего труда, которым я трудился под солнцем,

21 Б о буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!

потому что иной человек трудится мудро, с знанием и успехом, и должен отдать всё человеку, не трудившемуся в том, как бы часть его. И это--суета и зло великое!

22 Т а й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?

Ибо что будет иметь человек от всего труда своего и заботы сердца своего, что трудится он под солнцем?

23 Б о всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...

Потому что все дни его--скорби, и его труды--беспокойство; даже и ночью сердце его не знает покоя. И это--суета!

24 Н ема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

Не во власти человека и то благо, чтобы есть и пить и услаждать душу свою от труда своего. Я увидел, что и это--от руки Божией;

25 Б о хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?

потому что кто может есть и кто может наслаждаться без Него?

26 Б о людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...

Ибо человеку, который добр пред лицем Его, Он дает мудрость и знание и радость; а грешнику дает заботу собирать и копить, чтобы отдать доброму пред лицем Божиим. И это--суета и томление духа!