1 З наємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

Ибо знаем, что, когда земной наш дом, эта хижина, разрушится, мы имеем от Бога жилище на небесах, дом нерукотворенный, вечный.

2 Т ому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

Оттого мы и воздыхаем, желая облечься в небесное наше жилище;

3 к оли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

только бы нам и одетым не оказаться нагими.

4 Б о ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

Ибо мы, находясь в этой хижине, воздыхаем под бременем, потому что не хотим совлечься, но облечься, чтобы смертное поглощено было жизнью.

5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

На сие самое и создал нас Бог и дал нам залог Духа.

6 О тож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

Итак мы всегда благодушествуем; и как знаем, что, водворяясь в теле, мы устранены от Господа, --

7 б о ходимо вірою, а не видінням,

ибо мы ходим верою, а не видением, --

8 м и ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

то мы благодушествуем и желаем лучше выйти из тела и водвориться у Господа.

9 Т ому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

И потому ревностно стараемся, водворяясь ли, выходя ли, быть Ему угодными;

10 Б о мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

ибо всем нам должно явиться пред судилище Христово, чтобы каждому получить, что он делал, живя в теле, доброе или худое.

11 О тже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

Итак, зная страх Господень, мы вразумляем людей, Богу же мы открыты; надеюсь, что открыты и вашим совестям.

12 Б о не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

Не снова представляем себя вам, но даем вам повод хвалиться нами, дабы имели вы тем, которые хвалятся лицем, а не сердцем.

13 К оли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

Если мы выходим из себя, то для Бога; если же скромны, то для вас.

14 Б о Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

Ибо любовь Христова объемлет нас, рассуждающих так: если один умер за всех, то все умерли.

15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

А Христос за всех умер, чтобы живущие уже не для себя жили, но для умершего за них и воскресшего.

16 Ч ерез те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

Потому отныне мы никого не знаем по плоти; если же и знали Христа по плоти, то ныне уже не знаем.

17 Т ому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

Итак, кто во Христе, новая тварь; древнее прошло, теперь все новое.

18 У се ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

Все же от Бога, Иисусом Христом примирившего нас с Собою и давшего нам служение примирения,

19 б о Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

потому что Бог во Христе примирил с Собою мир, не вменяя преступлений их, и дал нам слово примирения.

20 О це ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

Итак мы--посланники от имени Христова, и как бы Сам Бог увещевает через нас; от имени Христова просим: примиритесь с Богом.

21 Б о Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

Ибо не знавшего греха Он сделал для нас грех, чтобы мы в Нем сделались праведными пред Богом.