1 Х то це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? Це Я, що говорить у правді, що владний спасати!

Кто это идет от Едома, в червленых ризах от Восора, столь величественный в Своей одежде, выступающий в полноте силы Своей? 'Я--изрекающий правду, сильный, чтобы спасать'.

2 Ч ого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?

Отчего же одеяние Твое красно, и ризы у Тебя, как у топтавшего в точиле?

3 С ам один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого! І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої...

'Я топтал точило один, и из народов никого не было со Мною; и Я топтал их во гневе Моем и попирал их в ярости Моей; кровь их брызгала на ризы Мои, и Я запятнал все одеяние Свое;

4 Б о день помсти у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!

ибо день мщения--в сердце Моем, и год Моих искупленных настал.

5 Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів він підтримав Мене!

Я смотрел, и не было помощника; дивился, что не было поддерживающего; но помогла Мне мышца Моя, и ярость Моя--она поддержала Меня:

6 І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!

и попрал Я народы во гневе Моем, и сокрушил их в ярости Моей, и вылил на землю кровь их'.

7 Б уду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!

Воспомяну милости Господни и славу Господню за все, что Господь даровал нам, и великую благость к дому Израилеву, какую оказал Он ему по милосердию Своему и по множеству щедрот Своих.

8 І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя.

Он сказал: 'подлинно они народ Мой, дети, которые не солгут', и Он был для них Спасителем.

9 В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.

Во всякой скорби их Он не оставлял их, и Ангел лица Его спасал их; по любви Своей и благосердию Своему Он искупил их, взял и носил их во все дни древние.

10 Т а стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них...

Но они возмутились и огорчили Святаго Духа Его; поэтому Он обратился в неприятеля их: Сам воевал против них.

11 Т оді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?

Тогда народ Его вспомнил древние дни, Моисеевы: где Тот, Который вывел их из моря с пастырем овец Своих? где Тот, Который вложил в сердце его Святаго Духа Своего,

12 Щ о Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім'я?

Который вел Моисея за правую руку величественною мышцею Своею, разделил пред ними воды, чтобы сделать Себе вечное имя,

13 Щ о провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись?

Который вел их чрез бездны, как коня по степи, они не спотыкались?

14 Я к сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім'я!

Как стадо сходит в долину, Дух Господень вел их к покою. Так вел Ты народ Твой, чтобы сделать Себе славное имя.

15 П оглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?

Призри с небес и посмотри из жилища святыни Твоей и славы Твоей: где ревность Твоя и могущество Твое? --благоутробие Твое и милости Твои ко мне удержаны.

16 Т ільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я Твоє: наш Викупитель!

Только Ты--Отец наш; ибо Авраам не узнаёт нас, и Израиль не признаёт нас своими; Ты, Господи, Отец наш, от века имя Твое: 'Искупитель наш'.

17 Н ащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!

Для чего, Господи, Ты попустил нам совратиться с путей Твоих, ожесточиться сердцу нашему, чтобы не бояться Тебя? обратись ради рабов Твоих, ради колен наследия Твоего.

18 С падщину займав час короткий святий Твій народ, противники наші святиню Твою потоптали!

Короткое время владел им народ святыни Твоей: враги наши попрали святилище Твое.

19 М и стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами!

Мы сделались такими, над которыми Ты как бы никогда не владычествовал и над которыми не именовалось имя Твое.