1 Т ож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

Посему и мы, имея вокруг себя такое облако свидетелей, свергнем с себя всякое бремя и запинающий нас грех и с терпением будем проходить предлежащее нам поприще,

2 д ивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

взирая на начальника и совершителя веры Иисуса, Который, вместо предлежавшей Ему радости, претерпел крест, пренебрегши посрамление, и воссел одесную престола Божия.

3 Т ож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

Помыслите о Претерпевшем такое над Собою поругание от грешников, чтобы вам не изнемочь и не ослабеть душами вашими.

4 В и ще не змагались до крови, борючись проти гріха,

Вы еще не до крови сражались, подвизаясь против греха,

5 і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.

и забыли утешение, которое предлагается вам, как сынам: сын мой! не пренебрегай наказания Господня, и не унывай, когда Он обличает тебя.

6 Б о Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!

Ибо Господь, кого любит, того наказывает; бьет же всякого сына, которого принимает.

7 К оли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?

Если вы терпите наказание, то Бог поступает с вами, как с сынами. Ибо есть ли какой сын, которого бы не наказывал отец?

8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.

Если же остаетесь без наказания, которое всем обще, то вы незаконные дети, а не сыны.

9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?

Притом, мы, будучи наказываемы плотскими родителями нашими, боялись их, то не гораздо ли более должны покориться Отцу духов, чтобы жить?

10 Т і нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.

Те наказывали нас по своему произволу для немногих дней; а Сей--для пользы, чтобы нам иметь участие в святости Его.

11 У сяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!

Всякое наказание в настоящее время кажется не радостью, а печалью; но после наученным через него доставляет мирный плод праведности.

12 Т ому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,

Итак укрепите опустившиеся руки и ослабевшие колени

13 і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.

и ходите прямо ногами вашими, дабы хромлющее не совратилось, а лучше исправилось.

14 П ильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

Старайтесь иметь мир со всеми и святость, без которой никто не увидит Господа.

15 Д ивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.

Наблюдайте, чтобы кто не лишился благодати Божией; чтобы какой горький корень, возникнув, не причинил вреда, и чтобы им не осквернились многие;

16 Щ об не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.

чтобы не было какого блудника, или нечестивца, который бы, как Исав, за одну снедь отказался от своего первородства.

17 Б о знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.

Ибо вы знаете, что после того он, желая наследовать благословение, был отвержен; не мог переменить мыслей, хотя и просил о том со слезами.

18 Б о ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,

Вы приступили не к горе, осязаемой и пылающей огнем, не ко тьме и мраку и буре,

19 і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

не к трубному звуку и гласу глаголов, который слышавшие просили, чтобы к ним более не было продолжаемо слово,

20 Н е могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.

ибо они не могли стерпеть того, что заповедуемо было: если и зверь прикоснется к горе, будет побит камнями (или поражен стрелою);

21 І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...

и столь ужасно было это видение, Моисей сказал: 'я в страхе и трепете'.

22 А ле ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,

Но вы приступили к горе Сиону и ко граду Бога живаго, к небесному Иерусалиму и тьмам Ангелов,

23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,

к торжествующему собору и церкви первенцев, написанных на небесах, и к Судии всех Богу, и к духам праведников, достигших совершенства,

24 і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.

и к Ходатаю нового завета Иисусу, и к Крови кропления, говорящей лучше, нежели Авелева.

25 Г лядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

Смотрите, не отвратитесь и вы от говорящего. Если те, не послушав глаголавшего на земле, не избегли, то тем более мы, если отвратимся от с небес,

26 щ о голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.

Которого глас тогда поколебал землю, и Который ныне дал такое обещание: еще раз поколеблю не только землю, но и небо.

27 А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

Слова: 'еще раз' означают изменение колеблемого, как сотворенного, чтобы пребыло непоколебимое.

28 О тож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.

Итак мы, приемля царство непоколебимое, будем хранить благодать, которою будем служить благоугодно Богу, с благоговением и страхом,

29 Б о наш Бог то палючий огонь!

потому что Бог наш есть огнь поядающий.