1 Т ож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

Therefore let us also, seeing we are compassed about with so great a cloud of witnesses, lay aside every weight, and the sin which doth so easily beset us, and let us run with patience the race that is set before us,

2 д ивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

looking unto Jesus the author and perfecter of our faith, who for the joy that was set before him endured the cross, despising shame, and hath sat down at the right hand of the throne of God.

3 Т ож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

For consider him that hath endured such gainsaying of sinners against himself, that ye wax not weary, fainting in your souls.

4 В и ще не змагались до крови, борючись проти гріха,

Ye have not yet resisted unto blood, striving against sin:

5 і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.

and ye have forgotten the exhortation which reasoneth with you as with sons, My son, regard not lightly the chastening of the Lord, Nor faint when thou art reproved of him;

6 Б о Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!

For whom the Lord loveth he chasteneth, And scourgeth every son whom he receiveth.

7 К оли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?

It is for chastening that ye endure; God dealeth with you as with sons; for what son is there whom his father chasteneth not?

8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.

But if ye are without chastening, whereof all have been made partakers, then are ye bastards, and not sons.

9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?

Furthermore, we had the fathers of our flesh to chasten us, and we gave them reverence: shall we not much rather be in subjection unto the Father of spirits, and live?

10 Т і нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.

For they indeed for a few days chastened us as seemed good to them; but he for our profit, that we may be partakers of his holiness.

11 У сяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!

All chastening seemeth for the present to be not joyous but grievous; yet afterward it yieldeth peaceable fruit unto them that have been exercised thereby, even the fruit of righteousness.

12 Т ому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,

Wherefore lift up the hands that hang down, and the palsied knees;

13 і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.

and make straight paths for your feet, that that which is lame be not turned out of the way, but rather be healed.

14 П ильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

Follow after peace with all men, and the sanctification without which no man shall see the Lord:

15 Д ивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.

looking carefully lest there be any man that falleth short of the grace of God; lest any root of bitterness springing up trouble you, and thereby the many be defiled;

16 Щ об не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.

lest there be any fornication, or profane person, as Esau, who for one mess of meat sold his own birthright.

17 Б о знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.

For ye know that even when he afterward desired to inherit the blessing, he was rejected; for he found no place for a change of mind in his father, though he sought is diligently with tears.

18 Б о ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,

For ye are not come unto a mount that might be touched, and that burned with fire, and unto blackness, and darkness, and tempest,

19 і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

and the sound of a trumpet, and the voice of words; which voice they that heard entreated that no word more should be spoken unto them;

20 Н е могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.

for they could not endure that which was enjoined, If even a beast touch the mountain, it shall be stoned;

21 І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...

and so fearful was the appearance, that Moses said, I exceedingly fear and quake:

22 А ле ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,

but ye are come unto mount Zion, and unto the city of the living God, the heavenly Jerusalem, and to innumerable hosts of angels,

23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,

to the general assembly and church of the firstborn who are enrolled in heaven, and to God the Judge of all, and to the spirits of just men made perfect,

24 і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.

and to Jesus the mediator of a new covenant, and to the blood of sprinkling that speaketh better than that of Abel.

25 Г лядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

See that ye refuse not him that speaketh. For if they escaped not when they refused him that warned them on earth, much more shall not we escape who turn away from him that warneth from heaven:

26 щ о голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.

whose voice then shook the earth: but now he hath promised, saying, Yet once more will I make to tremble not the earth only, but also the heaven.

27 А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

And this word, Yet once more, signifieth the removing of those things that are shaken, as of things that have been made, that those things which are not shaken may remain.

28 О тож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.

Wherefore, receiving a kingdom that cannot be shaken, let us have grace, whereby we may offer service well-pleasing to God with reverence and awe:

29 Б о наш Бог то палючий огонь!

for our God is a consuming fire.