1 А Йов відповів та й сказав:

Then Job answered and said,

2 Ч ув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

I have heard many such things: Miserable comforters are ye all.

3 Ч и настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Shall vain words have an end? Or what provoketh thee that thou answerest?

4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

I also could speak as ye do; If your soul were in my soul's stead, I could join words together against you, And shake my head at you.

5 у стами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

But I would strengthen you with my mouth, And the solace of my lips would assuage your grief.

6 Я кщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Though I speak, my grief is not assuaged; And though I forbear, what am I eased?

7 Т а тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

But now he hath made me weary: Thou hast made desolate all my company.

8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

And thou hast laid fast hold on me, which is a witness against me: And my leanness riseth up against me, It testifieth to my face.

9 Й ого гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

He hath torn me in his wrath, and persecuted me; He hath gnashed upon me with his teeth: Mine adversary sharpeneth his eyes upon me.

10 В они пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

They have gaped upon me with their mouth; They have smitten me upon the cheek reproachfully: They gather themselves together against me.

11 Б ог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

God delivereth me to the ungodly, And casteth me into the hands of the wicked.

12 С покійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

I was at ease, and he brake me asunder; Yea, he hath taken me by the neck, and dashed me to pieces: He hath also set me up for his mark.

13 Й ого стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

His archers compass me round about; He cleaveth my reins asunder, and doth not spare; He poureth out my gall upon the ground.

14 В ін робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

He breaketh me with breach upon breach; He runneth upon me like a giant.

15 В ерету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

I have sewed sackcloth upon my skin, And have laid my horn in the dust.

16 З ашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

My face is red with weeping, And on my eyelids is the shadow of death;

17 х оч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Although there is no violence in my hands, And my prayer is pure.

18 Н е прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

O earth, cover not thou my blood, And let my cry have no resting -place.

19 б о тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Even now, behold, my witness is in heaven, And he that voucheth for me is on high.

20 Г лузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

My friends scoff at me: But mine eye poureth out tears unto God,

21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

That he would maintain the right of a man with God, And of a son of man with his neighbor!

22 б о почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

For when a few years are come, I shall go the way whence I shall not return.