1 М ав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.

Now even a first covenant had ordinances of divine service, and its sanctuary, a sanctuary of this world.

2 Б ула бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби.

For there was a tabernacle prepared, the first, wherein were the candlestick, and the table, and the showbread; which is called the Holy place.

3 А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих.

And after the second veil, the tabernacle which is called the Holy of holies;

4 М ала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту.

having a golden altar of incense, and the ark of the covenant overlaid round about with gold, wherein was a golden pot holding the manna, and Aaron's rod that budded, and the tables of the covenant;

5 А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.

and above it cherubim of glory overshadowing the mercy-seat; of which things we cannot now speak severally.

6 П ри такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,

Now these things having been thus prepared, the priests go in continually into the first tabernacle, accomplishing the services;

7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.

but into the second the high priest alone, once in the year, not without blood, which he offereth for himself, and for the errors of the people:

8 С вятий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.

the Holy Spirit this signifying, that the way into the holy place hath not yet been made manifest, while the first tabernacle is yet standing;

9 В она образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,

which is a figure for the time present; according to which are offered both gifts and sacrifices that cannot, as touching the conscience, make the worshipper perfect,

10 щ о тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи.

being only (with meats and drinks and divers washings) carnal ordinances, imposed until a time of reformation.

11 А ле Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,

But Christ having come a high priest of the good things to come, through the greater and more perfect tabernacle, not made with hands, that is to say, not of this creation,

12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.

nor yet through the blood of goats and calves, but through his own blood, entered in once for all into the holy place, having obtained eternal redemption.

13 Б о коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,

For if the blood of goats and bulls, and the ashes of a heifer sprinkling them that have been defiled, sanctify unto the cleanness of the flesh:

14 с кільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!

how much more shall the blood of Christ, who through the eternal Spirit offered himself without blemish unto God, cleanse your conscience from dead works to serve the living God?

15 Т ому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.

And for this cause he is the mediator of a new covenant, that a death having taken place for the redemption of the transgressions that were under the first covenant, they that have been called may receive the promise of the eternal inheritance.

16 Б о де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,

For where a testament is, there must of necessity be the death of him that made it.

17 з аповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.

For a testament is of force where there hath been death: for it doth never avail while he that made it liveth.

18 Т ому й перший заповіт освячений був не без крови:

Wherefore even the first covenant hath not been dedicated without blood.

19 К оли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,

For when every commandment had been spoken by Moses unto all the people according to the law, he took the blood of the calves and the goats, with water and scarlet wool and hyssop, and sprinkled both the book itself and all the people,

20 п роказуючи: Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!

saying, This is the blood of the covenant which God commanded to you-ward.

21 Т ак само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров'ю.

Moreover the tabernacle and all the vessels of the ministry he sprinkled in like manner with the blood.

22 І майже все за Законом кров'ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.

And according to the law, I may almost say, all things are cleansed with blood, and apart from shedding of blood there is no remission.

23 О тож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами.

It was necessary therefore that the copies of the things in the heavens should be cleansed with these; but the heavenly things themselves with better sacrifices than these.

24 Б о Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,

For Christ entered not into a holy place made with hands, like in pattern to the true; but into heaven itself, now to appear before the face of God for us:

25 і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою,

nor yet that he should offer himself often, as the high priest entereth into the holy place year by year with blood not his own;

26 б о інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.

else must he often have suffered since the foundation of the world: but now once at the end of the ages hath he been manifested to put away sin by the sacrifice of himself.

27 І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,

And inasmuch as it is appointed unto men once to die, and after this cometh judgment;

28 т ак і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння.

so Christ also, having been once offered to bear the sins of many, shall appear a second time, apart from sin, to them that wait for him, unto salvation.