1 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

After he had ended all his sayings in the ears of the people, he entered into Capernaum.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

And a certain centurion's servant, who was dear unto him, was sick and at the point of death.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

And when he heard concerning Jesus, he sent unto him elders of the Jews, asking him that he would come and save his servant.

4 В они ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

And they, when they came to Jesus, besought him earnestly, saying, He is worthy that thou shouldest do this for him;

5 Б о він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

for he loveth our nation, and himself built us our synagogue.

6 І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

And Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying unto him, Lord, trouble not thyself; for I am not worthy that thou shouldest come under my roof:

7 Т ому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

wherefore neither thought I myself worthy to come unto thee: but say the word, and my servant shall be healed.

8 Б о й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

For I also am a man set under authority, having under myself soldiers: and I say to this one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doeth it.

9 П очувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

And when Jesus heard these things, he marvelled at him, and turned and said unto the multitude that followed him, I say unto you, I have not found so great faith, no, not in Israel.

10 А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

And they that were sent, returning to the house, found the servant whole.

11 І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

And it came to pass soon afterwards, that he went to a city called Nain; and his disciples went with him, and a great multitude.

12 І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

Now when he drew near to the gate of the city, behold, there was carried out one that was dead, the only son of his mother, and she was a widow: and much people of the city was with her.

13 Я к Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

And when the Lord saw her, he had compassion on her, and said unto her, Weep not.

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

And he came nigh and touched the bier: and the bearers stood still. And he said, Young man, I say unto thee, Arise.

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

And he that was dead sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.

16 А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

And fear took hold on all: and they glorified God, saying, A great prophet is arisen among us: and, God hath visited his people.

17 І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

And this report went forth concerning him in the whole of Judaea, and all the region round about.

18 П ро все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

And the disciples of John told him of all these things.

19 і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

And John calling unto him two of his disciples sent them to the Lord, saying, Art thou he that cometh, or look we for another?

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

And when the men were come unto him, they said, John the Baptist hath sent us unto thee, saying, Art thou he that cometh, or look we for another?

21 А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

In that hour he cured many of diseases and plagues and evil spirits; and on many that were blind he bestowed sight.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

And he answered and said unto them, Go and tell John the things which ye have seen and heard; the blind receive their sight, the lame walk, the lepers are cleansed, and the deaf hear, the dead are raised up, the poor have good tidings preached to them.

23 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

And blessed is he, whosoever shall find no occasion of stumbling in me.

24 А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

And when the messengers of John were departed, he began to say unto the multitudes concerning John, What went ye out into the wilderness to behold? a reed shaken with the wind?

25 Т а на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

But what went ye out to see? a man clothed in soft raiment? Behold, they that are gorgeously apparelled, and live delicately, are in kings' courts.

26 Н а що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

But what went ye out to see? a prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.

27 Ц е той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

This is he of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, Who shall prepare thy way before thee.

28 К ажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

I say unto you, Among them that are born of women there is none greater than John: yet he that is but little in the kingdom of God is greater than he.

29 І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

And all the people when they heard, and the publicans, justified God, being baptized with the baptism of John.

30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

But the Pharisees and the lawyers rejected for themselves the counsel of God, being not baptized of him.

31 І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

Whereunto then shall I liken the men of this generation, and to what are they like?

32 П одібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

They are like unto children that sit in the marketplace, and call one to another; who say, We piped unto you, and ye did not dance; we wailed, and ye did not weep.

33 Б о прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

For John the Baptist is come eating no bread nor drinking wine; and ye say, He hath a demon.

34 П рийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

The Son of man is come eating and drinking; and ye say, Behold, a gluttonous man, and a winebibber, a friend of publicans and sinners!

35 І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

And wisdom is justified of all her children.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

And one of the Pharisees desired him that he would eat with him. And he entered into the Pharisee's house, and sat down to meat.

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

And behold, a woman who was in the city, a sinner; and when she knew that he was sitting at meat in the Pharisee's house, she brought an alabaster cruse of ointment,

38 і , припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

and standing behind at his feet, weeping, she began to wet his feet with her tears, and wiped them with the hair of her head, and kissed his feet, and anointed them with the ointment.

39 П обачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

Now when the Pharisee that had bidden him saw it, he spake within himself, saying, This man, if he were a prophet, would have perceived who and what manner of woman this is that toucheth him, that she is a sinner.

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

And Jesus answering said unto him, Simon, I have somewhat to say unto thee. And he saith, Teacher, say on.

41 І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

A certain lender had two debtors: the one owed five hundred shillings, and the other fifty.

42 Я к вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

When they had not wherewith to pay, he forgave them both. Which of them therefore will love him most?

43 В ідповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

Simon answered and said, He, I suppose, to whom he forgave the most. And he said unto him, Thou hast rightly judged.

44 І , обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

And turning to the woman, he said unto Simon, Seest thou this woman? I entered into thy house, thou gavest me no water for my feet: but she hath wetted my feet with her tears, and wiped them with her hair.

45 П оцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

Thou gavest me no kiss: but she, since the time I came in, hath not ceased to kiss my feet.

46 Г олови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

My head with oil thou didst not anoint: but she hath anointed my feet with ointment.

47 О сь тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

Wherefore I say unto thee, Her sins, which are many, are forgiven; for she loved much: but to whom little is forgiven, the same loveth little.

48 А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

And he said unto her, Thy sins are forgiven.

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

And they that sat at meat with him began to say within themselves, Who is this that even forgiveth sins?

50 А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

And he said unto the woman, Thy faith hath saved thee; go in peace.