1 A fter he had ended all his sayings in the ears of the people, he entered into Capernaum.

А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

2 A nd a certain centurion's servant, who was dear unto him, was sick and at the point of death.

У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

3 A nd when he heard concerning Jesus, he sent unto him elders of the Jews, asking him that he would come and save his servant.

А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

4 A nd they, when they came to Jesus, besought him earnestly, saying, He is worthy that thou shouldest do this for him;

Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 f or he loveth our nation, and himself built us our synagogue.

Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

6 A nd Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying unto him, Lord, trouble not thyself; for I am not worthy that thou shouldest come under my roof:

І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

7 w herefore neither thought I myself worthy to come unto thee: but say the word, and my servant shall be healed.

Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

8 F or I also am a man set under authority, having under myself soldiers: and I say to this one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doeth it.

Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

9 A nd when Jesus heard these things, he marvelled at him, and turned and said unto the multitude that followed him, I say unto you, I have not found so great faith, no, not in Israel.

Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

10 A nd they that were sent, returning to the house, found the servant whole.

А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 A nd it came to pass soon afterwards, that he went to a city called Nain; and his disciples went with him, and a great multitude.

І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

12 N ow when he drew near to the gate of the city, behold, there was carried out one that was dead, the only son of his mother, and she was a widow: and much people of the city was with her.

І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

13 A nd when the Lord saw her, he had compassion on her, and said unto her, Weep not.

Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

14 A nd he came nigh and touched the bier: and the bearers stood still. And he said, Young man, I say unto thee, Arise.

І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

15 A nd he that was dead sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.

І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 A nd fear took hold on all: and they glorified God, saying, A great prophet is arisen among us: and, God hath visited his people.

А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

17 A nd this report went forth concerning him in the whole of Judaea, and all the region round about.

І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

18 A nd the disciples of John told him of all these things.

Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

19 A nd John calling unto him two of his disciples sent them to the Lord, saying, Art thou he that cometh, or look we for another?

і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

20 A nd when the men were come unto him, they said, John the Baptist hath sent us unto thee, saying, Art thou he that cometh, or look we for another?

А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

21 I n that hour he cured many of diseases and plagues and evil spirits; and on many that were blind he bestowed sight.

А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

22 A nd he answered and said unto them, Go and tell John the things which ye have seen and heard; the blind receive their sight, the lame walk, the lepers are cleansed, and the deaf hear, the dead are raised up, the poor have good tidings preached to them.

І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

23 A nd blessed is he, whosoever shall find no occasion of stumbling in me.

І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

24 A nd when the messengers of John were departed, he began to say unto the multitudes concerning John, What went ye out into the wilderness to behold? a reed shaken with the wind?

А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

25 B ut what went ye out to see? a man clothed in soft raiment? Behold, they that are gorgeously apparelled, and live delicately, are in kings' courts.

Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

26 B ut what went ye out to see? a prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.

На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

27 T his is he of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, Who shall prepare thy way before thee.

Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

28 I say unto you, Among them that are born of women there is none greater than John: yet he that is but little in the kingdom of God is greater than he.

Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

29 A nd all the people when they heard, and the publicans, justified God, being baptized with the baptism of John.

І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

30 B ut the Pharisees and the lawyers rejected for themselves the counsel of God, being not baptized of him.

А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

31 W hereunto then shall I liken the men of this generation, and to what are they like?

І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

32 T hey are like unto children that sit in the marketplace, and call one to another; who say, We piped unto you, and ye did not dance; we wailed, and ye did not weep.

Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

33 F or John the Baptist is come eating no bread nor drinking wine; and ye say, He hath a demon.

Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

34 T he Son of man is come eating and drinking; and ye say, Behold, a gluttonous man, and a winebibber, a friend of publicans and sinners!

Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

35 A nd wisdom is justified of all her children.

І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

36 A nd one of the Pharisees desired him that he would eat with him. And he entered into the Pharisee's house, and sat down to meat.

А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 A nd behold, a woman who was in the city, a sinner; and when she knew that he was sitting at meat in the Pharisee's house, she brought an alabaster cruse of ointment,

І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

38 a nd standing behind at his feet, weeping, she began to wet his feet with her tears, and wiped them with the hair of her head, and kissed his feet, and anointed them with the ointment.

і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

39 N ow when the Pharisee that had bidden him saw it, he spake within himself, saying, This man, if he were a prophet, would have perceived who and what manner of woman this is that toucheth him, that she is a sinner.

Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

40 A nd Jesus answering said unto him, Simon, I have somewhat to say unto thee. And he saith, Teacher, say on.

І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

41 A certain lender had two debtors: the one owed five hundred shillings, and the other fifty.

І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

42 W hen they had not wherewith to pay, he forgave them both. Which of them therefore will love him most?

Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

43 S imon answered and said, He, I suppose, to whom he forgave the most. And he said unto him, Thou hast rightly judged.

Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

44 A nd turning to the woman, he said unto Simon, Seest thou this woman? I entered into thy house, thou gavest me no water for my feet: but she hath wetted my feet with her tears, and wiped them with her hair.

І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

45 T hou gavest me no kiss: but she, since the time I came in, hath not ceased to kiss my feet.

Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

46 M y head with oil thou didst not anoint: but she hath anointed my feet with ointment.

Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

47 W herefore I say unto thee, Her sins, which are many, are forgiven; for she loved much: but to whom little is forgiven, the same loveth little.

Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

48 A nd he said unto her, Thy sins are forgiven.

А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

49 A nd they that sat at meat with him began to say within themselves, Who is this that even forgiveth sins?

А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

50 A nd he said unto the woman, Thy faith hath saved thee; go in peace.

А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!