1 A nd when they draw nigh unto Jerusalem, unto Bethphage and Bethany, at the mount of Olives, he sendeth two of his disciples,

І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,

2 a nd saith unto them, Go your way into the village that is over against you: and straightway as ye enter into it, ye shall find a colt tied, whereon no man ever yet sat; loose him, and bring him.

і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

3 A nd if any one say unto you, Why do ye this? say ye, The Lord hath need of him; and straightway he will send him back hither.

Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.

4 A nd they went away, and found a colt tied at the door without in the open street; and they loose him.

І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.

5 A nd certain of them that stood there said unto them, What do ye, loosing the colt?

А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?

6 A nd they said unto them even as Jesus had said: and they let them go.

Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.

7 A nd they bring the colt unto Jesus, and cast on him their garments; and he sat upon him.

І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.

8 A nd many spread their garments upon the way; and others branches, which they had cut from the fields.

Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.

9 A nd they that went before, and they that followed, cried, Hosanna; Blessed is he that cometh in the name of the Lord:

А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!

10 B lessed is the kingdom that cometh, the kingdom of our father David: Hosanna in the highest.

Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!

11 A nd he entered into Jerusalem, into the temple; and when he had looked round about upon all things, it being now eventide, he went out unto Bethany with the twelve.

Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.

12 A nd on the morrow, when they were come out from Bethany, he hungered.

А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.

13 A nd seeing a fig tree afar off having leaves, he came, if haply he might find anything thereon: and when he came to it, he found nothing but leaves; for it was not the season of figs.

І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була.

14 A nd he answered and said unto it, No man eat fruit from thee henceforward for ever. And his disciples heard it.

І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.

15 A nd they come to Jerusalem: and he entered into the temple, and began to cast out them that sold and them that bought in the temple, and overthrew the tables of the money-changers, and the seats of them that sold the doves;

І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів.

16 a nd he would not suffer that any man should carry a vessel through the temple.

І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.

17 A nd he taught, and said unto them, Is it not written, My house shall be called a house of prayer for all the nations? but ye have made it a den of robbers.

І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!

18 A nd the chief priests and the scribes heard it, and sought how they might destroy him: for they feared him, for all the multitude was astonished at his teaching.

І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його.

19 A nd every evening he went forth out of the city.

А як пізно ставало, вони поза місто виходили.

20 A nd as they passed by in the morning, they saw the fig tree withered away from the roots.

А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.

21 A nd Peter calling to remembrance saith unto him, Rabbi, behold, the fig tree which thou cursedst is withered away.

І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!

22 A nd Jesus answering saith unto them, Have faith in God.

А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!

23 V erily I say unto you, Whosoever shall say unto this mountain, Be thou taken up and cast into the sea; and shall not doubt in his heart, but shall believe that what he saith cometh to pass; he shall have it.

Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!

24 T herefore I say unto you, All things whatsoever ye pray and ask for, believe that ye receive them, and ye shall have them.

Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.

25 A nd whensoever ye stand praying, forgive, if ye have aught against any one; that your Father also who is in heaven may forgive you your trespasses.

І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.

26 B ut if ye do not forgive, neither will your Father who is in heaven forgive your trespasses.

Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.

27 A nd they come again to Jerusalem: and as he was walking in the temple, there come to him the chief priests, and the scribes, and the elders;

І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього,

28 a nd they said unto him, By what authority doest thou these things? or who gave thee this authority to do these things?

і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?

29 A nd Jesus said unto them, I will ask of you one question, and answer me, and I will tell you by what authority I do these things.

А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню.

30 T he baptism of John, was it from heaven, or from men? answer me.

Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!

31 A nd they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; He will say, Why then did ye not believe him?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

32 B ut should we say, From men--they feared the people: for all verily held John to be a prophet.

А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.

33 A nd they answered Jesus and say, We know not. And Jesus saith unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.

І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо... А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.