1 A nd they came to the other side of the sea, into the country of the Gerasenes.

І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

2 A nd when he was come out of the boat, straightway there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,

І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

3 w ho had his dwelling in the tombs: and no man could any more bind him, no, not with a chain;

Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

4 b ecause that he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been rent asunder by him, and the fetters broken in pieces: and no man had strength to tame him.

бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

5 A nd always, night and day, in the tombs and in the mountains, he was crying out, and cutting himself with stones.

І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

6 A nd when he saw Jesus from afar, he ran and worshipped him;

А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

7 a nd crying out with a loud voice, he saith, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the Most High God? I adjure thee by God, torment me not.

і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

8 F or he said unto him, Come forth, thou unclean spirit, out of the man.

Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

9 A nd he asked him, What is thy name? And he saith unto him, My name is Legion; for we are many.

І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

10 A nd he besought him much that he would not send them away out of the country.

І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

11 N ow there was there on the mountain side a great herd of swine feeding.

Пасся ж там на горі гурт великий свиней.

12 A nd they besought him, saying, Send us into the swine, that we may enter into them.

І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

13 A nd he gave them leave. And the unclean spirits came out, and entered into the swine: and the herd rushed down the steep into the sea, in number about two thousand; and they were drowned in the sea.

І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

14 A nd they that fed them fled, and told it in the city, and in the country. And they came to see what it was that had come to pass.

А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

15 A nd they come to Jesus, and behold him that was possessed with demons sitting, clothed and in his right mind, even him that had the legion: and they were afraid.

І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

16 A nd they that saw it declared unto them how it befell him that was possessed with demons, and concerning the swine.

Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

17 A nd they began to beseech him to depart from their borders.

І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

18 A nd as he was entering into the boat, he that had been possessed with demons besought him that he might be with him.

А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

19 A nd he suffered him not, but saith unto him, Go to thy house unto thy friends, and tell them how great things the Lord hath done for thee, and how he had mercy on thee.

Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

20 A nd he went his way, and began to publish in Decapolis how great things Jesus had done for him: and all men marvelled.

І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

21 A nd when Jesus had crossed over again in the boat unto the other side, a great multitude was gathered unto him; and he was by the sea.

І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

22 A nd there cometh one of the rulers of the synagogue, Jairus by name; and seeing him, he falleth at his feet,

І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

23 a nd beseecheth him much, saying, My little daughter is at the point of death: I pray thee, that thou come and lay thy hands on her, that she may be made whole, and live.

і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

24 A nd he went with him; and a great multitude followed him, and they thronged him.

І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

25 A nd a woman, who had an issue of blood twelve years,

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

26 a nd had suffered many things of many physicians, and had spent all that she had, and was nothing bettered, but rather grew worse,

що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

27 h aving heard the things concerning Jesus, came in the crowd behind, and touched his garment.

як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

28 F or she said, If I touch but his garments, I shall be made whole.

Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

29 A nd straightway the fountain of her blood was dried up; and she felt in her body that she was healed of her plague.

І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

30 A nd straightway Jesus, perceiving in himself that the power proceeding from him had gone forth, turned him about in the crowd, and said, Who touched my garments?

І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

31 A nd his disciples said unto him, Thou seest the multitude thronging thee, and sayest thou, Who touched me?

І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

32 A nd he looked round about to see her that had done this thing.

А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

33 B ut the woman fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him all the truth.

І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

34 A nd he said unto her, Daughter, thy faith hath made thee whole; go in peace, and be whole of thy plague.

А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

35 W hile he yet spake, they come from the ruler of the synagogue's house saying, Thy daughter is dead: why troublest thou the Teacher any further?

Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

36 B ut Jesus, not heeding the word spoken, saith unto the ruler of the synagogue, Fear not, only believe.

А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

37 A nd he suffered no man to follow with him, save Peter, and James, and John the brother of James.

І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

38 A nd they come to the house of the ruler of the synagogue; and he beholdeth a tumult, and many weeping and wailing greatly.

І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

39 A nd when he was entered in, he saith unto them, Why make ye a tumult, and weep? the child is not dead, but sleepeth.

А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

40 A nd they laughed him to scorn. But he, having put them all forth, taketh the father of the child and her mother and them that were with him, and goeth in where the child was.

І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

41 A nd taking the child by the hand, he saith unto her, Talitha cumi; which is, being interpreted, Damsel, I say unto thee, Arise.

І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

42 A nd straightway the damsel rose up, and walked; for she was twelve years old. And they were amazed straightway with a great amazement.

І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

43 A nd he charged them much that no man should know this: and he commanded that something should be given her to eat.

А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.