1 A nd it came to pass, on one of the days, as he was teaching the people in the temple, and preaching the gospel, there came upon him the chief priests and the scribes with the elders;

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

2 a nd they spake, saying unto him, Tell us: By what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

3 A nd he answered and said unto them, I also will ask you a question; and tell me:

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

4 T he baptism of John, was it from heaven, or from men?

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

5 A nd they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why did ye not believe him?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

6 B ut if we shall say, From men; all the people will stone us: for they are persuaded that John was a prophet.

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

7 A nd they answered, that they knew not whence it was.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

8 A nd Jesus said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

9 A nd he began to speak unto the people this parable: A man planted a vineyard, and let it out to husbandmen, and went into another country for a long time.

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

10 A nd at the season he sent unto the husbandmen a servant, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the husbandmen beat him, and sent him away empty.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

11 A nd he sent yet another servant: and him also they beat, and handled him shamefully, and sent him away empty.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

12 A nd he sent yet a third: and him also they wounded, and cast him forth.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

13 A nd the lord of the vineyard said, What shall I do? I will send my beloved son; it may be they will reverence him.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

14 B ut when the husbandmen saw him, they reasoned one with another, saying, This is the heir; let us kill him, that the inheritance may be ours.

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

15 A nd they cast him forth out of the vineyard, and killed him. What therefore will the lord of the vineyard do unto them?

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

16 H e will come and destroy these husbandmen, and will give the vineyard unto others. And when they heard it, they said, God forbid.

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

17 B ut he looked upon them, and said, What then is this that is written, The stone which the builders rejected, The same was made the head of the corner?

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

18 E very one that falleth on that stone shall be broken to pieces; but on whomsoever it shall fall, it will scatter him as dust.

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

19 A nd the scribes and the chief priests sought to lay hands on him in that very hour; and they feared the people: for they perceived that he spake this parable against them.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 A nd they watched him, and sent forth spies, who feigned themselves to be righteous, that they might take hold of his speech, so as to deliver him up to the rule and to the authority of the governor.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

21 A nd they asked him, saying, Teacher, we know that thou sayest and teachest rightly, and acceptest not the person of any, but of a truth teachest the way of God:

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 I s it lawful for us to give tribute unto Caesar, or not?

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

23 B ut he perceived their craftiness, and said unto them,

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

24 S how me a denarius. Whose image and superscription hath it? And they said, Caesar's.

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

25 A nd he said unto them, Then render unto Caesar the things that are Caesar's, and unto God the things that are God's.

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

26 A nd they were not able to take hold of the saying before the people: and they marvelled at his answer, and held their peace.

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 A nd there came to him certain of the Sadducees, they that say that there is no resurrection;

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

28 a nd they asked him, saying, Teacher, Moses wrote unto us, that if a man's brother die, having a wife, and he be childless, his brother should take the wife, and raise up seed unto his brother.

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

29 T here were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died childless;

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

30 a nd the second:

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

31 a nd the third took her; and likewise the seven also left no children, and died.

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

32 A fterward the woman also died.

А по всіх умерла й жінка.

33 I n the resurrection therefore whose wife of them shall she be? for the seven had her to wife.

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

34 A nd Jesus said unto them, The sons of this world marry, and are given in marriage:

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

35 b ut they that are accounted worthy to attain to that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage:

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

36 f or neither can they die any more: for they are equal unto the angels; and are sons of God, being sons of the resurrection.

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

37 B ut that the dead are raised, even Moses showed, in the place concerning the Bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

38 N ow he is not the God of the dead, but of the living: for all live unto him.

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

39 A nd certain of the scribes answering said, Teacher, thou hast well said.

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

40 F or they durst not any more ask him any question.

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

41 A nd he said unto them, How say they that the Christ is David's son?

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

42 F or David himself saith in the book of Psalms, The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand,

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

43 T ill I make thine enemies the footstool of thy feet.

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

44 D avid therefore calleth him Lord, and how is he his son?

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

45 A nd in the hearing of all the people he said unto his disciples,

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

46 B eware of the scribes, who desire to walk in long robes, and love salutations in the marketplaces, and chief seats in the synagogues, and chief places at feasts;

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

47 w ho devour widows' houses, and for a pretence make long prayers: these shall receive greater condemnation.

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!