1 A nd after these things Jesus walked in Galilee: for he would not walk in Judaea, because the Jews sought to kill him.

Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходити по Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити Його.

2 N ow the feast of the Jews, the feast of tabernacles, was at hand.

А надходило свято юдейське Кучки.

3 H is brethren therefore said unto him, Depart hence, and go into Judaea, that thy disciples also may behold thy works which thou doest.

І сказали до Нього брати Його: Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.

4 F or no man doeth anything in secret, and himself seeketh to be known openly. If thou doest these things, manifest thyself to the world.

Тайкома бо не робить нічого ніхто, але сам прагне бути відомий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви Себе світові.

5 F or even his brethren did not believe on him.

Бо не вірували в Нього навіть брати Його!

6 J esus therefore saith unto them, My time is not yet come; but your time is always ready.

А Ісус промовляє до них: Не настав ще Мій час, але завжди готовий час ваш.

7 T he world cannot hate you; but me it hateth, because I testify of it, that its works are evil.

Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.

8 G o ye up unto the feast: I go not up unto this feast; because my time is not yet fulfilled.

Ідіть на це свято, Я ж іще не піду на це свято, бо не виповнився ще Мій час.

9 A nd having said these things unto them, he abode still in Galilee.

Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї.

10 B ut when his brethren were gone up unto the feast, then went he also up, not publicly, but as it were in secret.

Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, не відкрито, але ніби потай.

11 T he Jews therefore sought him at the feast, and said, Where is he?

А юдеї за свята шукали Його та питали: Де Він?

12 A nd there was much murmuring among the multitudes concerning him: some said, He is a good man; others said, Not so, but he leadeth the multitude astray.

І поголоска велика про Нього в народі була. Одні говорили: Він добрий, а інші казали: Ні, Він зводить з дороги народ...

13 Y et no man spake openly of him for fear of the Jews.

Та відкрито про Нього ніхто не казав, бо боялись юдеїв.

14 B ut when it was now the midst of the feast Jesus went up into the temple, and taught.

У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.

15 T he Jews therefore marvelled, saying, How knoweth this man letters, having never learned?

І дивувались юдеї й казали: Як Він знає Писання, не вчившись?

16 J esus therefore answered them and said, My teaching is not mine, but his that sent me.

Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене.

17 I f any man willeth to do his will, he shall know of the teaching, whether it is of God, or whether I speak from myself.

Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я.

18 H e that speaketh from himself seeketh his own glory: but he that seeketh the glory of him that sent him, the same is true, and no unrighteousness is in him.

Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема.

19 D id not Moses give you the law, and yet none of you doeth the law? Why seek ye to kill me?

Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене?

20 T he multitude answered, Thou hast a demon: who seeketh to kill thee?

Народ відповів: Чи Ти демона маєш? Хто Тебе хоче вбити?

21 J esus answered and said unto them, I did one work, and ye all marvel because thereof.

Ісус відповів і сказав їм: Одне діло зробив Я, і всі ви дивуєтесь.

22 M oses hath given you circumcision (not that it is of Moses, but of the fathers); and on the sabbath ye circumcise a man.

Через це Мойсей дав обрізання вам, не тому, що воно від Мойсея, але від отців, та ви й у суботу обрізуєте чоловіка.

23 I f a man receiveth circumcision on the sabbath, that the law of Moses may not be broken; are ye wroth with me, because I made a man every whit whole on the sabbath?

Коли ж чоловік у суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на Мене, що Я всю людину в суботу вздоровив?

24 J udge not according to appearance, but judge righteous judgment.

Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!

25 S ome therefore of them of Jerusalem said, Is not this he whom they seek to kill?

Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не Той, що Його шукають убити?

26 A nd lo, he speaketh openly, and they say nothing unto him. Can it be that the rulers indeed know that this is the Christ?

Бо говорить відкрито ось Він, і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос?

27 H owbeit we know this man whence he is: but when the Christ cometh, no one knoweth whence he is.

Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він.

28 J esus therefore cried in the temple, teaching and saying, Ye both know me, and know whence I am; and I am not come of myself, but he that sent me is true, whom ye know not.

І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.

29 I know him; because I am from him, and he sent me.

Я знаю Його, Я бо від Нього, і послав Мене Він!

30 T hey sought therefore to take him: and no man laid his hand on him, because his hour was not yet come.

Тож шукали вони, щоб схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього, бо то ще не настала година Його.

31 B ut of the multitude many believed on him; and they said, When the Christ shall come, will he do more signs than those which this man hath done?

А багато з народу в Нього ввірували та казали: Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей?

32 T he Pharisees heard the multitude murmuring these things concerning him; and the chief priests and the Pharisees sent officers to take him.

Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу, щоб схопити Його.

33 J esus therefore said, Yet a little while am I with you, and I go unto him that sent me.

Ісус же сказав: Ще недовго побуду Я з вами, та й до Того піду, Хто послав Мене.

34 Y e shall seek me, and shall not find me: and where I am, ye cannot come.

Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете...

35 T he Jews therefore said among themselves, Whither will this man go that we shall not find him? will he go unto the Dispersion among the Greeks, and teach the Greeks?

Тоді говорили юдеї між собою: Куди це Він хоче йти, що не знайдемо Його? Чи не хоче йти до виселенців між греки, та й греків навчати?

36 W hat is this word that he said, Ye shall seek me, and shall not find me; and where I am, ye cannot come?

Що за слово, яке Він сказав: Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?

37 N ow on the last day, the great day of the feast, Jesus stood and cried, saying, If any man thirst, let him come unto me and drink.

А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!

38 H e that believeth on me, as the scripture hath said, from within him shall flow rivers of living water.

Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.

39 B ut this spake he of the Spirit, which they that believed on him were to receive: for the Spirit was not yet given; because Jesus was not yet glorified.

Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.

40 S ome of the multitude therefore, when they heard these words, said, This is of a truth the prophet.

А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!

41 O thers said, This is the Christ. But some said, What, doth the Christ come out of Galilee?

Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?

42 H ath not the scripture said that the Christ cometh of the seed of David, and from Bethlehem, the village where David was?

Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?

43 S o there arose a division in the multitude because of him.

Так повстала незгода в народі з-за Нього.

44 A nd some of them would have taken him; but no man laid hands on him.

А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього.

45 T he officers therefore came to the chief priests and Pharisees; and they said unto them, Why did ye not bring him?

І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його?

46 T he officers answered, Never man so spake.

Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік...

47 T he Pharisees therefore answered them, Are ye also led astray?

А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено?

48 H ath any of the rulers believed on him, or of the Pharisees?

Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього?

49 B ut this multitude that knoweth not the law are accursed.

Та проклятий народ, що не знає Закону!

50 N icodemus saith unto them (he that came to him before, being one of them),

Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них:

51 D oth our law judge a man, except it first hear from himself and know what he doeth?

Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?

52 T hey answered and said unto him, Art thou also of Galilee? Search, and see that out of Galilee ariseth no prophet.

Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї.

53 A nd they went every man unto his own house:

І до дому свого пішов кожен.