1 N ow a certain man was sick, Lazarus of Bethany, of the village of Mary and her sister Martha.

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

2 A nd it was that Mary who anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

3 T he sisters therefore sent unto him, saying, Lord, behold, he whom thou lovest is sick.

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

4 B ut when Jesus heard it, he said, This sickness is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God may be glorified thereby.

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

5 N ow Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

6 W hen therefore he heard that he was sick, he abode at that time two days in the place where he was.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

7 T hen after this he saith to the disciples, Let us go into Judaea again.

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

8 T he disciples say unto him, Rabbi, the Jews were but now seeking to stone thee; and goest thou thither again?

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

9 J esus answered, Are there not twelve hours in the day? If a man walk in the day, he stumbleth not, because he seeth the light of this world.

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

10 B ut if a man walk in the night, he stumbleth, because the light is not in him.

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

11 T hese things spake he: and after this he saith unto them, Our friend Lazarus is fallen asleep; but I go, that I may awake him out of sleep.

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

12 T he disciples therefore said unto him, Lord, if he is fallen asleep, he will recover.

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

13 N ow Jesus had spoken of his death: but they thought that he spake of taking rest in sleep.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

14 T hen Jesus therefore said unto them plainly, Lazarus is dead.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

15 A nd I am glad for your sakes that I was not there, to the intent ye may believe; nevertheless let us go unto him.

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

16 T homas therefore, who is called Didymus, said unto his fellow-disciples, Let us also go, that we may die with him.

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

17 S o when Jesus came, he found that he had been in the tomb four days already.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

18 N ow Bethany was nigh unto Jerusalem, about fifteen furlongs off;

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

19 a nd many of the Jews had come to Martha and Mary, to console them concerning their brother.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

20 M artha therefore, when she heard that Jesus was coming, went and met him: but Mary still sat in the house.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

21 M artha therefore said unto Jesus, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

22 A nd even now I know that, whatsoever thou shalt ask of God, God will give thee.

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

23 J esus saith unto her, Thy brother shall rise again.

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

24 M artha saith unto him, I know that he shall rise again in the resurrection at the last day.

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

25 J esus said unto her, I am the resurrection, and the life: he that believeth on me, though he die, yet shall he live;

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

26 a nd whosoever liveth and believeth on me shall never die. Believest thou this?

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

27 S he saith unto him, Yea, Lord: I have believed that thou art the Christ, the Son of God, even he that cometh into the world.

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

28 A nd when she had said this, she went away, and called Mary her sister secretly, saying, The Teacher is her, and calleth thee.

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

29 A nd she, when she heard it, arose quickly, and went unto him.

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

30 ( Now Jesus was not yet come into the village, but was still in the place where Martha met him.)

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

31 T he Jews then who were with her in the house, and were consoling her, when they saw Mary, that she rose up quickly and went out, followed her, supposing that she was going unto the tomb to weep there.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

32 M ary therefore, when she came where Jesus was, and saw him, fell down at his feet, saying unto him, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

33 W hen Jesus therefore saw her weeping, and the Jews also weeping who came with her, he groaned in the spirit, and was troubled,

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

34 a nd said, Where have ye laid him? They say unto him, Lord, come and see.

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

35 J esus wept.

І закапали сльози Ісусові...

36 T he Jews therefore said, Behold how he loved him!

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

37 B ut some of them said, Could not this man, who opened the eyes of him that was blind, have caused that this man also should not die?

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

38 J esus therefore again groaning in himself cometh to the tomb. Now it was a cave, and a stone lay against it.

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

39 J esus saith, Take ye away the stone. Martha, the sister of him that was dead, saith unto him, Lord, by this time the body decayeth; for he hath been dead four days.

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

40 J esus saith unto her, Said I not unto thee, that, if thou believedst, thou shouldest see the glory of God?

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

41 S o they took away the stone. And Jesus lifted up his eyes, and said, Father, I thank thee that thou heardest me.

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

42 A nd I knew that thou hearest me always: but because of the multitude that standeth around I said it, that they may believe that thou didst send me.

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

43 A nd when he had thus spoken, he cried with a loud voice, Lazarus, come forth.

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

44 H e that was dead came forth, bound hand and foot with grave-clothes; and his face was bound about with a napkin. Jesus saith unto them, Loose him, and let him go.

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

45 M any therefore of the Jews, who came to Mary and beheld that which he did, believed on him.

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

46 B ut some of them went away to the Pharisees, and told them the things which Jesus had done.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

47 T he chief priests therefore and the Pharisees gathered a council, and said, What do we? for this man doeth many signs.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

48 I f we let him thus alone, all men will believe on him: and the Romans will come and take away both our place and our nation.

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

49 B ut a certain one of them, Caiaphas, being high priest that year, said unto them, Ye know nothing at all,

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

50 n or do ye take account that it is expedient for you that one man should die for the people, and that the whole nation perish not.

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

51 N ow this he said not of himself: but, being high priest that year, he prophesied that Jesus should die for the nation;

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

52 a nd not for the nation only, but that he might also gather together into one the children of God that are scattered abroad.

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

53 S o from that day forth they took counsel that they might put him to death.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

54 J esus therefore walked no more openly among the Jews, but departed thence into the country near to the wilderness, into a city called Ephraim; and there he tarried with the disciples.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

55 N ow the passover of the Jews was at hand: and many went up to Jerusalem out of the country before the passover, to purify themselves.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

56 T hey sought therefore for Jesus, and spake one with another, as they stood in the temple, What think ye? That he will not come to the feast?

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

57 N ow the chief priests and the Pharisees had given commandment, that, if any man knew where he was, he should show it, that they might take him.

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.