1 b ut Jesus went unto the mount of Olives.

Ісус же на гору Оливну пішов.

2 A nd early in the morning he came again into the temple, and all the people came unto him; and he sat down, and taught them.

А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

3 A nd the scribes and the Pharisees bring a woman taken in adultery; and having set her in the midst,

І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,

4 t hey say unto him, Teacher, this woman hath been taken in adultery, in the very act.

та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...

5 N ow in the law Moses commanded us to stone such: what then sayest thou of her?

Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?

6 A nd this they said, trying him, that they might have whereof to accuse him. But Jesus stooped down, and with his finger wrote on the ground.

Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...

7 B ut when they continued asking him, he lifted up himself, and said unto them, He that is without sin among you, let him first cast a stone at her.

А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...

8 A nd again he stooped down, and with his finger wrote on the ground.

І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...

9 A nd they, when they heard it, went out one by one, beginning from the eldest, even unto the last: and Jesus was left alone, and the woman, where she was, in the midst.

А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...

10 A nd Jesus lifted up himself, and said unto her, Woman, where are they? did no man condemn thee?

І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?

11 A nd she said, No man, Lord. And Jesus said, Neither do I condemn thee: go thy way; from henceforth sin no more.

А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!

12 A gain therefore Jesus spake unto them, saying, I am the light of the world: he that followeth me shall not walk in the darkness, but shall have the light of life.

І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.

13 T he Pharisees therefore said unto him, Thou bearest witness of thyself; thy witness is not true.

Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.

14 J esus answered and said unto them, Even if I bear witness of myself, my witness is true; for I know whence I came, and whither I go; but ye know not whence I come, or whither I go.

Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.

15 Y e judge after the flesh; I judge no man.

Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.

16 Y ea and if I judge, my judgment is true; for I am not alone, but I and the Father that sent me.

А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

17 Y ea and in your law it is written, that the witness of two men is true.

Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.

18 I am he that beareth witness of myself, and the Father that sent me beareth witness of me.

Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.

19 T hey said therefore unto him, Where is thy Father? Jesus answered, Ye know neither me, nor my Father: if ye knew me, ye would know my Father also.

І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.

20 T hese words spake he in the treasury, as he taught in the temple: and no man took him; because his hour was not yet come.

Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...

21 H e said therefore again unto them, I go away, and ye shall seek me, and shall die in your sin: whither I go, ye cannot come.

І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...

22 T he Jews therefore said, Will he kill himself, that he saith, Whither I go, ye cannot come?

А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?

23 A nd he said unto them, Ye are from beneath; I am from above: ye are of this world; I am not of this world.

І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

24 I said therefore unto you, that ye shall die in your sins: for except ye believe that I am he, ye shall die in your sins.

Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.

25 T hey said therefore unto him, Who art thou? Jesus said unto them, Even that which I have also spoken unto you from the beginning.

А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.

26 I have many things to speak and to judge concerning you: howbeit he that sent me is true; and the things which I heard from him, these speak I unto the world.

Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.

27 T hey perceived not that he spake to them of the Father.

Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

28 J esus therefore said, When ye have lifted up the Son of man, then shall ye know that I am he, and that I do nothing of myself, but as the Father taught me, I speak these things.

Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.

29 A nd he that sent me is with me; he hath not left me alone; for I do always the things that are pleasing to him.

А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.

30 A s he spake these things, many believed on him.

Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

31 J esus therefore said to those Jews that had believed him, If ye abide in my word, then are ye truly my disciples;

Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,

32 a nd ye shall know the truth, and the truth shall make you free.

і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!

33 T hey answered unto him, We are Abraham's seed, and have never yet been in bondage to any man: how sayest thou, Ye shall be made free?

Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?

34 J esus answered them, Verily, verily, I say unto you, Every one that committeth sin is the bondservant of sin.

Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.

35 A nd the bondservant abideth not in the house for ever: the son abideth for ever.

І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

36 I f therefore the Son shall make you free, ye shall be free indeed.

Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

37 I know that ye are Abraham's seed: yet ye seek to kill me, because my word hath not free course in you.

Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

38 I speak the things which I have seen with my Father: and ye also do the things which ye heard from your father.

Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.

39 T hey answered and said unto him, Our father is Abraham. Jesus saith unto them, If ye were Abraham's children, ye would do the works of Abraham.

Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.

40 B ut now ye seek to kill me, a man that hath told you the truth, which I heard from God: this did not Abraham.

А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

41 Y e do the works of your father. They said unto him, We were not born of fornication; we have one Father, even God.

Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.

42 J esus said unto them, If God were your Father, ye would love me: for I came forth and am come from God; for neither have I come of myself, but he sent me.

А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

43 W hy do ye not understand my speech? Even because ye cannot hear my word.

Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.

44 Y e are of your father the devil, and the lusts of your father it is your will to do. He was a murderer from the beginning, and standeth not in the truth, because there is no truth in him. When he speaketh a lie, he speaketh of his own: for he is a liar, and the father thereof.

Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.

45 B ut because I say the truth, ye believe me not.

А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.

46 W hich of you convicteth me of sin? If I say truth, why do ye not believe me?

Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?

47 H e that is of God heareth the words of God: for this cause ye hear them not, because ye are not of God.

Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.

48 T he Jews answered and said unto him, Say we not well that thou art a Samaritan, and hast a demon?

Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?

49 J esus answered, I have not a demon; but I honor my Father, and ye dishonor me.

Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.

50 B ut I seek not mine own glory: there is one that seeketh and judgeth.

Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.

51 V erily, verily, I say unto you, If a man keep my word, he shall never see death.

Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!

52 T he Jews said unto him, Now we know that thou hast a demon. Abraham died, and the prophets; and thou sayest, If a man keep my word, he shall never taste of death.

І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53 A rt thou greater than our father Abraham, who died? and the prophets died: whom makest thou thyself?

Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?

54 J esus answered, If I glorify myself, my glory is nothing: it is my Father that glorifieth me; of whom ye say, that he is your God;

Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55 a nd ye have not known him: but I know him; and if I should say, I know him not, I shall be like unto you, a liar: but I know him, and keep his word.

І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.

56 Y our father Abraham rejoiced to see my day; and he saw it, and was glad.

Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.

57 T he Jews therefore said unto him, Thou art not yet fifty years old, and hast thou seen Abraham?

А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?

58 J esus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Before Abraham was born, I am.

Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

59 T hey took up stones therefore to cast at him: but Jesus hid himself, and went out of the temple.

І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.