1 A nd he went out from thence; and he cometh into his own country; and his disciples follow him.

І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 A nd when the sabbath was come, he began to teach in the synagogue: and many hearing him were astonished, saying, Whence hath this man these things? and, What is the wisdom that is given unto this man, and what mean such mighty works wrought by his hands?

Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 I s not this the carpenter, the son of Mary, and brother of James, and Joses, and Judas, and Simon? and are not his sisters here with us? And they were offended in him.

Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

4 A nd Jesus said unto them, A prophet is not without honor, save in his own country, and among his own kin, and in his own house.

А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

5 A nd he could there do no mighty work, save that he laid his hands upon a few sick folk, and healed them.

І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

6 A nd he marvelled because of their unbelief. And he went round about the villages teaching.

І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

7 A nd he calleth unto him the twelve, and began to send them forth by two and two; and he gave them authority over the unclean spirits;

І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

8 a nd he charged them that they should take nothing for their journey, save a staff only; no bread, no wallet, now money in their purse;

І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

9 b ut to go shod with sandals: and, said he, put not on two coats.

а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

10 A nd he said unto them, Wheresoever ye enter into a house, there abide till ye depart thence.

І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 A nd whatsoever place shall not receive you, and they hear you not, as ye go forth thence, shake off the dust that is under your feet for a testimony unto them.

А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

12 A nd they went out, and preached that men should repent.

І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

13 A nd they cast out many demons, and anointed with oil many that were sick, and healed them.

І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

14 A nd king Herod heard thereof; for his name had become known: and he said, John the Baptizer is risen from the dead, and therefore do these powers work in him.

І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

15 B ut others said, It is Elijah. And others said, It is a prophet, even as one of the prophets.

Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 B ut Herod, when he heard thereof, said, John, whom I beheaded, he is risen.

А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

17 F or Herod himself had sent forth and laid hold upon John, and bound him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip's wife; for he had married her.

Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

18 F or John said unto Herod, It is not lawful for thee to have thy brother's wife.

Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

19 A nd Herodias set herself against him, and desired to kill him; and she could not;

А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 f or Herod feared John, knowing that he was a righteous and holy man, and kept him safe. And when he heard him, he was much perplexed; and he heard him gladly.

Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

21 A nd when a convenient day was come, that Herod on his birthday made a supper to his lords, and the high captains, and the chief men of Galilee;

Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

22 a nd when the daughter of Herodias herself came in and danced, she pleased Herod and them that sat at meat with him; and the king said unto the damsel, Ask of me whatsoever thou wilt, and I will give it thee.

і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

23 A nd he sware unto her, Whatsoever thou shalt ask of me, I will give it thee, unto the half of my kingdom.

І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

24 A nd she went out, and said unto her mother, What shall I ask? And she said, The head of John the Baptizer.

Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

25 A nd she came in straightway with haste unto the king, and asked, saying, I will that thou forthwith give me on a platter the head of John the Baptist.

І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

26 A nd the king was exceeding sorry; but for the sake of his oaths, and of them that sat at meat, he would not reject her.

І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

27 A nd straightway the king sent forth a soldier of his guard, and commanded to bring his head: and he went and beheaded him in the prison,

І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

28 a nd brought his head on a platter, and gave it to the damsel; and the damsel gave it to her mother.

І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

29 A nd when his disciples heard thereof, they came and took up his corpse, and laid it in a tomb.

А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

30 A nd the apostles gather themselves together unto Jesus; and they told him all things, whatsoever they had done, and whatsoever they had taught.

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 A nd he saith unto them, Come ye yourselves apart into a desert place, and rest a while. For there were many coming and going, and they had no leisure so much as to eat.

І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 A nd they went away in the boat to a desert place apart.

І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

33 A nd the people saw them going, and many knew them, and they ran together there on foot from all the cities, and outwent them.

І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

34 A nd he came forth and saw a great multitude, and he had compassion on them, because they were as sheep not having a shepherd: and he began to teach them many things.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

35 A nd when the day was now far spent, his disciples came unto him, and said, The place is desert, and the day is now far spent;

І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

36 s end them away, that they may go into the country and villages round about, and buy themselves somewhat to eat.

Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

37 B ut he answered and said unto them, Give ye them to eat. And they say unto him, Shall we go and buy two hundred shillings' worth of bread, and give them to eat?

А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

38 A nd he saith unto them, How many loaves have ye? go and see. And when they knew, they say, Five, and two fishes.

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

39 A nd he commanded them that all should sit down by companies upon the green grass.

І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

40 A nd they sat down in ranks, by hundreds, and by fifties.

І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

41 A nd he took the five loaves and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed, and brake the loaves; and he gave to the disciples to set before them; and the two fishes divided he among them all.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 A nd they all ate, and were filled.

І всі їли й наїлися!

43 A nd they took up broken pieces, twelve basketfuls, and also of the fishes.

А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 A nd they that ate the loaves were five thousand men.

А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 A nd straightway he constrained his disciples to enter into the boat, and to go before him unto the other side to Bethsaida, while he himself sendeth the multitude away.

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

46 A nd after he had taken leave of them, he departed into the mountain to pray.

І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

47 A nd when even was come, the boat was in the midst of the sea, and he alone on the land.

А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 A nd seeing them distressed in rowing, for the wind was contrary unto them, about the fourth watch of the night he cometh unto them, walking on the sea; and he would have passed by them:

Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

49 b ut they, when they saw him walking on the sea, supposed that it was a ghost, and cried out;

А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

50 f or they all saw him, and were troubled. But he straightway spake with them, and saith unto them, Be of good cheer: it is I; be not afraid.

бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

51 A nd he went up unto them into the boat; and the wind ceased: and they were sore amazed in themselves;

І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

52 f or they understood not concerning the loaves, but their heart was hardened.

бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

53 A nd when they had crossed over, they came to the land unto Gennesaret, and moored to the shore.

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

54 A nd when they were come out of the boat, straightway the people knew him,

І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

55 a nd ran round about that whole region, and began to carry about on their beds those that were sick, where they heard he was.

і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

56 A nd wheresoever he entered, into villages, or into cities, or into the country, they laid the sick in the marketplaces, and besought him that they might touch if it were but the border of his garment: and as many as touched him were made whole.

І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!