1 A nd it came to pass in Iconium that they entered together into the synagogue of the Jews, and so spake that a great multitude both of Jews and of Greeks believed.

І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

2 B ut the Jews that were disobedient stirred up the souls of the Gentiles, and made them evil affected against the brethren.

Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

3 L ong time therefore they tarried there speaking boldly in the Lord, who bare witness unto the word of his grace, granting signs and wonders to be done by their hands.

Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

4 B ut the multitude of the city was divided; and part held with the Jews, and part with the apostles.

А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

5 A nd when there was made an onset both of the Gentiles and of the Jews with their rulers, to treat them shamefully and to stone them,

Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 t hey became aware of it, and fled unto the cities of Lycaonia, Lystra and Derbe, and the region round about:

то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

7 a nd there they preached the gospel.

і Євангелію там звіщали.

8 A nd at Lystra there sat a certain man, impotent in his feet, a cripple from his mother's womb, who never had walked.

А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

9 T he same heard Paul speaking, who, fastening eyes upon him, and seeing that he had faith to be made whole,

Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 s aid with a loud voice, Stand upright on thy feet. And he leaped up and walked.

то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

11 A nd when the multitude saw what Paul had done, they lifted up their voice, saying in the speech of Lycaonia, The gods are come down to us in the likeness of men.

А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

12 A nd they called Barnabas, Jupiter; and Paul, Mercury, because he was the chief speaker.

І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

13 A nd the priest of Jupiter whose temple was before the city, brought oxen and garlands unto the gates, and would have done sacrifice with the multitudes.

А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

14 B ut when the apostles, Barnabas and Paul, heard of it, they rent their garments, and sprang forth among the multitude, crying out

Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

15 a nd saying, Sirs, why do ye these things? We also are men of like passions with you, and bring you good tidings, that ye should turn from these vain things unto a living God, who made the heaven and the earth and the sea, and all that in them is:

та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 w ho in the generations gone by suffered all the nations to walk in their own ways.

За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

17 A nd yet He left not himself without witness, in that he did good and gave you from heaven rains and fruitful seasons, filling your hearts with food and gladness.

але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

18 A nd with these sayings scarce restrained they the multitudes from doing sacrifice unto them.

І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

19 B ut there came Jews thither from Antioch and Iconium: and having persuaded the multitudes, they stoned Paul, and dragged him out of the city, supposing that he was dead.

А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

20 B ut as the disciples stood round about him, he rose up, and entered into the city: and on the morrow he went forth with Barnabas to Derbe.

Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

21 A nd when they had preached the gospel to that city, and had made many disciples, they returned to Lystra, and to Iconium, and to Antioch,

І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

22 c onfirming the souls of the disciples, exhorting them to continue in the faith, and that through many tribulations we must enter into the kingdom of God.

душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

23 A nd when they had appointed for them elders in every church, and had prayed with fasting, they commended them to the Lord, on whom they had believed.

І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

24 A nd they passed through Pisidia, and came to Pamphylia.

Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

25 A nd when they had spoken the word in Perga, they went down to Attalia;

і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

26 a nd thence they sailed to Antioch, from whence they had been committed to the grace of God for the work which they had fulfilled.

а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

27 A nd when they were come, and had gathered the church together, they rehearsed all things that God had done with them, and that he had opened a door of faith unto the Gentiles.

А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

28 A nd they tarried no little time with the disciples.

І перебували вони немалий час із учнями.