1 F or the law having a shadow of the good things to come, not the very image of the things, can never with the same sacrifices year by year, which they offer continually, make perfect them that draw nigh.

Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.

2 E lse would they not have ceased to be offered? because the worshippers, having been once cleansed, would have had no more consciousness of sins.

Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.

3 B ut in those sacrifices there is a remembrance made of sins year by year.

Але в них спомин про гріхи буває щороку,

4 F or it is impossible that the blood of bulls and goats should take away sins.

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

5 W herefore when he cometh into the world, he saith, Sacrifice and offering thou wouldest not, But a body didst thou prepare for me;

Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.

6 I n whole burnt offerings and sacrifices for sin thou hadst no pleasure:

Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

7 T hen said I, Lo, I am come (In the roll of the book it is written of me) To do thy will, O God.

Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!

8 S aying above, Sacrifices and offerings and whole burnt offerings and sacrifices for sin thou wouldest not, neither hadst pleasure therein (the which are offered according to the law),

Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.

9 t hen hath he said, Lo, I am come to do thy will. He taketh away the first, that he may establish the second.

Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

10 B y which will we have been sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.

У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.

11 A nd every priest indeed standeth day by day ministering and offering oftentimes the same sacrifices, the which can never take away sins:

І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.

12 b ut he, when he had offered one sacrifice for sins for ever, sat down on the right hand of God;

А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,

13 h enceforth expecting till his enemies be made the footstool of his feet.

далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.

14 F or by one offering he hath perfected for ever them that are sanctified.

Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.

15 A nd the Holy Spirit also beareth witness to us; for after he hath said,

Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

16 T his is the covenant that I will make with them After those days, saith the Lord: I will put my laws on their heart, And upon their mind also will I write them; then saith he,

Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.

17 A nd their sins and their iniquities will I remember no more.

А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

18 N ow where remission of these is, there is no more offering for sin.

А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

19 H aving therefore, brethren, boldness to enter into the holy place by the blood of Jesus,

Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,

20 b y the way which he dedicated for us, a new and living way, through the veil, that is to say, his flesh;

новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

21 a nd having a great priest over the house of God;

маємо й Великого Священика над домом Божим,

22 l et us draw near with a true heart in fulness of faith, having our hearts sprinkled from an evil conscience: and having our body washed with pure water,

то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!

23 l et us hold fast the confession of our hope that it waver not; for he is faithful that promised:

Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

24 a nd let us consider one another to provoke unto love and good works;

І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.

25 n ot forsaking our own assembling together, as the custom of some is, but exhorting one another; and so much the more, as ye see the day drawing nigh.

Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

26 F or if we sin wilfully after that we have received the knowledge of the truth, there remaineth no more a sacrifice for sins,

Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,

27 b ut a certain fearful expectation of judgment, and a fierceness of fire which shall devour the adversaries.

а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

28 A man that hath set at nought Moses law dieth without compassion on the word of two or three witnesses:

Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,

29 o f how much sorer punishment, think ye, shall he be judged worthy, who hath trodden under foot the Son of God, and hath counted the blood of the covenant wherewith he was sanctified an unholy thing, and hath done despite unto the Spirit of grace?

скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

30 F or we know him that said, Vengeance belongeth unto me, I will recompense. And again, The Lord shall judge his people.

Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!

31 I t is a fearful thing to fall into the hands of the living God.

Страшна річ упасти в руки Бога Живого!

32 B ut call to remembrance the former days, in which, after ye were enlightened, ye endured a great conflict of sufferings;

Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.

33 p artly, being made a gazingstock both by reproaches and afflictions; and partly, becoming partakers with them that were so used.

Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.

34 F or ye both had compassion on them that were in bonds, and took joyfully the spoiling of you possessions, knowing that ye have for yourselves a better possession and an abiding one.

Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.

35 C ast not away therefore your boldness, which hath great recompense of reward.

Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.

36 F or ye have need of patience, that, having done the will of God, ye may receive the promise.

Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

37 F or yet a very little while, He that cometh shall come, and shall not tarry.

Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!

38 B ut my righteous one shall live by faith: And if he shrink back, my soul hath no pleasure in him.

А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.

39 B ut we are not of them that shrink back unto perdition; but of them that have faith unto the saving of the soul.

Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.