1 A fter these things he departed from Athens, and came to Corinth.

Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.

2 A nd he found a certain Jew named Aquila, a man of Pontus by race, lately come from Italy, with his wife Priscilla, because Claudius had commanded all the Jews to depart from Rome: and he came unto them;

І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,

3 a nd because he was of the same trade, he abode with them, and they wrought, for by their trade they were tentmakers.

а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.

4 A nd he reasoned in the synagogue every sabbath, and persuaded Jews and Greeks.

І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.

5 B ut when Silas and Timothy came down from Macedonia, Paul was constrained by the word, testifying to the Jews that Jesus was the Christ.

А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.

6 A nd when they opposed themselves and blasphemed, he shook out his raiment and said unto them, Your blood be upon your own heads; I am clean: from henceforth I will go unto the Gentiles.

Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.

7 A nd he departed thence, and went into the house of a certain man named Titus Justus, one that worshipped God, whose house joined hard to the synagogue.

І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.

8 A nd Crispus, the ruler of the synagogue, believed in the Lord with all his house; and many of the Corinthians hearing believed, and were baptized.

А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.

9 A nd the Lord said unto Paul in the night by a vision, Be not afraid, but speak and hold not thy peace:

Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,

10 f or I am with thee, and no man shall set on thee to harm thee: for I have much people in this city.

бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.

11 A nd he dwelt there a year and six months, teaching the word of God among them.

І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.

12 B ut when Gallio was proconsul of Achaia, the Jews with one accord rose up against Paul and brought him before the judgment-seat,

А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,

13 s aying, This man persuadeth men to worship God contrary to the law.

кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!

14 B ut when Paul was about to open his mouth, Gallio said unto the Jews, If indeed it were a matter of wrong or of wicked villany, O ye Jews, reason would that I should bear with you:

Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.

15 b ut if they are questions about words and names and your own law, look to it yourselves; I am not minded to be a judge of these matters.

Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу.

16 A nd he drove them from the judgment-seat.

І прогнав їх від суду.

17 A nd they all laid hold on Sosthenes, the ruler of the synagogue, and beat him before the judgment-seat. And Gallio cared for none of these things.

Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.

18 A nd Paul, having tarried after this yet many days, took his leave of the brethren, and sailed thence for Syria, and with him Priscilla and Aquila: having shorn his head in Cenchreae; for he had a vow.

А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.

19 A nd they came to Ephesus, and he left them there: but he himself entered into the synagogue, and reasoned with the Jews.

І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями.

20 A nd when they asked him to abide a longer time, he consented not;

Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився,

21 b ut taking his leave of them, and saying, I will return again unto you if God will, he set sail from Ephesus.

але попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.

22 A nd when he had landed at Caesarea, he went up and saluted the church, and went down to Antioch.

І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію.

23 A nd having spent some time there, he departed, and went through the region of Galatia, and Phrygia, in order, establishing all the disciples.

І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи.

24 N ow a certain Jew named Apollos, an Alexandrian by race, an eloquent man, came to Ephesus; and he was mighty in the scriptures.

Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.

25 T his man had been instructed in the way of the Lord; and being fervent in spirit, he spake and taught accurately the things concerning Jesus, knowing only the baptism of John:

Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.

26 a nd he began to speak boldly in the synagogue. But when Priscilla and Aquila heard him, they took him unto them, and expounded unto him the way of God more accurately.

І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.

27 A nd when he was minded to pass over into Achaia, the brethren encouraged him, and wrote to the disciples to receive him: and when he was come, he helped them much that had believed through grace;

А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю,

28 f or he powerfully confuted the Jews, and that publicly, showing by the scriptures that Jesus was the Christ.

бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос.