1 A fter these things Jesus went away to the other side of the sea of Galilee, which is the sea of Tiberias.

Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

2 A nd a great multitude followed him, because they beheld the signs which he did on them that were sick.

А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

3 A nd Jesus went up into the mountain, and there he sat with his disciples.

Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 N ow the passover, the feast of the Jews, was at hand.

Наближалася ж Пасха, свято юдейське.

5 J esus therefore lifting up his eyes, and seeing that a great multitude cometh unto him, saith unto Philip, Whence are we to buy bread, that these may eat?

А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

6 A nd this he said to prove him: for he himself knew what he would do.

Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

7 P hilip answered him, Two hundred shillings' worth of bread is not sufficient for them, that every one may take a little.

Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

8 O ne of his disciples, Andrew, Simon Peter's brother, saith unto him,

Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

9 T here is a lad here, who hath five barley loaves, and two fishes: but what are these among so many?

Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!

10 J esus said, Make the people sit down. Now there was much grass in the place. So the men sat down, in number about five thousand.

А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 J esus therefore took the loaves; and having given thanks, he distributed to them that were set down; likewise also of the fishes as much as they would.

А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 A nd when they were filled, he saith unto his disciples, Gather up the broken pieces which remain over, that nothing be lost.

І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.

13 S o they gathered them up, and filled twelve baskets with broken pieces from the five barley loaves, which remained over unto them that had eaten.

І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

14 W hen therefore the people saw the sign which he did, they said, This is of a truth the prophet that cometh into the world.

А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

15 J esus therefore perceiving that they were about to come and take him by force, to make him king, withdrew again into the mountain himself alone.

Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.

16 A nd when evening came, his disciples went down unto the sea;

А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 a nd they entered into a boat, and were going over the sea unto Capernaum. And it was now dark, and Jesus had not yet come to them.

І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.

18 A nd the sea was rising by reason of a great wind that blew.

Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.

19 W hen therefore they had rowed about five and twenty or thirty furlongs, they behold Jesus walking on the sea, and drawing nigh unto the boat: and they were afraid.

Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...

20 B ut he saith unto them, It is I; be not afraid.

Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!

21 T hey were willing therefore to receive him into the boat: and straightway the boat was at the land whither they were going.

І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

22 O n the morrow the multitude that stood on the other side of the sea saw that there was no other boat there, save one, and that Jesus entered not with his disciples into the boat, but that his disciples went away alone

А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.

23 ( howbeit there came boats from Tiberias nigh unto the place where they ate the bread after the Lord had given thanks):

А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 w hen the multitude therefore saw that Jesus was not there, neither his disciples, they themselves got into the boats, and came to Capernaum, seeking Jesus.

Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.

25 A nd when they found him on the other side of the sea, they said unto him, Rabbi, when camest thou hither?

І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?

26 J esus answered them and said, Verily, verily, I say unto you, Ye seek me, not because ye saw signs, but because ye ate of the loaves, and were filled.

Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.

27 W ork not for the food which perisheth, but for the food which abideth unto eternal life, which the Son of man shall give unto you: for him the Father, even God, hath sealed.

Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

28 T hey said therefore unto him, What must we do, that we may work the works of God?

Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?

29 J esus answered and said unto them, This is the work of God, that ye believe on him whom he hath sent.

Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.

30 T hey said therefore unto him, What then doest thou for a sign, that we may see, and believe thee? what workest thou?

А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?

31 O ur fathers ate the manna in the wilderness; as it is written, He gave them bread out of heaven to eat.

Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.

32 J esus therefore said unto them, Verily, verily, I say unto you, It was not Moses that gave you the bread out of heaven; but my Father giveth you the true bread out of heaven.

А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 F or the bread of God is that which cometh down out of heaven, and giveth life unto the world.

Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.

34 T hey said therefore unto him, Lord, evermore give us this bread.

А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!

35 J esus said unto them. I am the bread of life: he that cometh to me shall not hunger, and he that believeth on me shall never thirst.

Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

36 B ut I said unto you, that ye have seen me, and yet believe not.

Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 A ll that which the Father giveth me shall come unto me; and him that cometh to me I will in no wise cast out.

Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 F or I am come down from heaven, not to do mine own will, but the will of him that sent me.

Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 A nd this is the will of him that sent me, that of all that which he hath given me I should lose nothing, but should raise it up at the last day.

Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.

40 F or this is the will of my Father, that every one that beholdeth the Son, and believeth on him, should have eternal life; and I will raise him up at the last day.

Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

41 T he Jews therefore murmured concerning him, because he said, I am the bread which came down out of heaven.

Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.

42 A nd they said, Is not this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? how doth he now say, I am come down out of heaven?

І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?

43 J esus answered and said unto them, Murmur not among yourselves.

А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!

44 N o man can come to me, except the Father that sent me draw him: and I will raise him up in the last day.

Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.

45 I t is written in the prophets, And they shall all be taught of God. Every one that hath heard from the Father, and hath learned, cometh unto me.

У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 N ot that any man hath seen the Father, save he that is from God, he hath seen the Father.

Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 V erily, verily, I say unto you, He that believeth hath eternal life.

Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.

48 I am the bread of life.

Я хліб життя!

49 Y our fathers ate the manna in the wilderness, and they died.

Отці ваші в пустині їли манну, і померли.

50 T his is the bread which cometh down out of heaven, that a man may eat thereof, and not die.

То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.

51 I am the living bread which came down out of heaven: if any man eat of this bread, he shall live for ever: yea and the bread which I will give is my flesh, for the life of the world.

Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.

52 T he Jews therefore strove one with another, saying, How can this man give us his flesh to eat?

Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?

53 J esus therefore said unto them, Verily, verily, I say unto you, Except ye eat the flesh of the Son of man and drink his blood, ye have not life in yourselves.

І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 H e that eateth my flesh and drinketh my blood hath eternal life: and I will raise him up at the last day.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

55 F or my flesh is meat indeed, and my blood is drink indeed.

Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.

56 H e that eateth my flesh and drinketh my blood abideth in me, and I in him.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

57 A s the living Father sent me, and I live because of the Father; so he that eateth me, he also shall live because of me.

Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 T his is the bread which came down out of heaven: not as the fathers ate, and died; he that eateth this bread shall live for ever.

То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

59 T hese things said he in the synagogue, as he taught in Capernaum.

Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 M any therefore of his disciples, when the heard this, said, This is a hard saying; who can hear it?

А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?

61 B ut Jesus knowing in himself that his disciples murmured at this, said unto them, Doth this cause you to stumble?

А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?

62 W hat then if ye should behold the Son of man ascending where he was before?

А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 I t is the spirit that giveth life; the flesh profiteth nothing: the words that I have spoken unto you are spirit, are are life.

То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 B ut there are some of you that believe not. For Jesus knew from the beginning who they were that believed not, and who it was that should betray him.

Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 A nd he said, For this cause have I said unto you, that no man can come unto me, except it be given unto him of the Father.

І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.

66 U pon this many of his disciples went back, and walked no more with him.

Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 J esus said therefore unto the twelve, Would ye also go away?

І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?

68 S imon Peter answered him, Lord, to whom shall we go? thou hast the words of eternal life.

Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.

69 A nd we have believed and know that thou art the Holy One of God.

Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

70 J esus answered them, Did not I choose you the twelve, and one of you is a devil?

Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...

71 N ow he spake of Judas the son of Simon Iscariot, for he it was that should betray him, being one of the twelve.

Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.