1 A nd Paul, looking stedfastly on the council, said, Brethren, I have lived before God in all good conscience until this day.

І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!

2 A nd the high priest Ananias commanded them that stood by him to smite him on the mouth.

Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах.

3 T hen said Paul unto him, God shall smite thee, thou whited wall: and sittest thou to judge me according to the law, and commandest me to be smitten contrary to the law?

Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?

4 A nd they that stood by said, Revilest thou God's high priest?

А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш?

5 A nd Paul said, I knew not, brethren, that he was high priest: for it is written, Thou shalt not speak evil of a ruler of thy people.

І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.

6 B ut when Paul perceived that the one part were Sadducees and the other Pharisees, he cried out in the council, Brethren, I am a Pharisee, a son of Pharisees: touching the hope and resurrection of the dead I am called in question.

І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!

7 A nd when he had so said, there arose a dissension between the Pharisees and Sadducees; and the assembly was divided.

Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.

8 F or the Sadducees say that there is no resurrection, neither angel, nor spirit; but the Pharisees confess both.

Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

9 A nd there arose a great clamor: and some of the scribes of the Pharisees part stood up, and strove, saying, We find no evil in this man: and what if a spirit hath spoken to him, or an angel?

І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові.

10 A nd when there arose a great dissension, the chief captain, fearing lest Paul should be torn in pieces by them, commanded the soldiers to go down and take him by force from among them, and bring him into the castle.

А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.

11 A nd the night following the Lord stood by him, and said, Be of good cheer: for as thou hast testified concerning me at Jerusalem, so must thou bear witness also at Rome.

А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!

12 A nd when it was day, the Jews banded together, and bound themselves under a curse, saying that they would neither eat nor drink till they had killed Paul.

А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють!

13 A nd they were more than forty that made this conspiracy.

А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.

14 A nd they came to the chief priests and the elders, and said, We have bound ourselves under a great curse, to taste nothing until we have killed Paul.

І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

15 N ow therefore do ye with the council signify to the chief captain that he bring him down unto you, as though ye would judge of his case more exactly: and we, before he comes near, are ready to slay him.

Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його...

16 B ut Paul's sister's son heard of their lying in wait, and he came and entered into the castle and told Paul.

Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив.

17 A nd Paul called unto him one of the centurions, and said, Bring this young man unto the chief captain; for he hath something to tell him.

Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.

18 S o he took him, and brought him to the chief captain, and saith, Paul the prisoner called me unto him, and asked me to bring this young man unto thee, who hath something to say to thee.

Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.

19 A nd the chief captain took him by the hand, and going aside asked him privately, What is it that thou hast to tell me?

І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?

20 A nd he said, The Jews have agreed to ask thee to bring down Paul tomorrow unto the council, as though thou wouldest inquire somewhat more exactly concerning him.

А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

21 D o not thou therefore yield unto them: for there lie in wait for him of them more than forty men, who have bound themselves under a curse, neither to eat nor to drink till they have slain him: and now are they ready, looking for the promise from thee.

Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення.

22 S o the chief captain let the young man go, charging him, Tell no man that thou hast signified these things to me.

Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив.

23 A nd he called unto him two of the centurions, and said, Make ready two hundred soldiers to go as far as Caesarea, and horsemen threescore and ten, and spearmen two hundred, at the third hour of the night:

І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.

24 a nd he bade them provide beasts, that they might set Paul thereon, and bring him safe unto Felix the governor.

Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.

25 A nd he wrote a letter after this form:

І листа написав він такого ось змісту:

26 C laudius Lysias unto the most excellent governor Felix, greeting.

Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення!

27 T his man was seized by the Jews, and was about to be slain of them, when I came upon them with the soldiers and rescued him, having learned that he was a Roman.

Цього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин.

28 A nd desiring to know the cause wherefore they accused him, I brought him down unto their council:

І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону.

29 w hom I found to be accused about questions of their law, but to have nothing laid to his charge worthy of death or of bonds.

Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів.

30 A nd when it was shown to me that there would be a plot against the man, I sent him to thee forthwith, charging his accusers also to speak against him before thee.

Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий!

31 S o the soldiers, as it was commanded them, took Paul and brought him by night to Antipatris.

Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду.

32 B ut on the morrow they left the horsemen to go with him, and returned to the castle:

А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись.

33 a nd they, when they came to Caesarea and delivered the letter to the governor, presented Paul also before him.

А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

34 A nd when he had read it, he asked of what province he was; and when he understood that he was of Cilicia,

Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

35 I will hear thee fully, said he, when thine accusers also are come: and he commanded him to be kept in Herod's palace.

Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.