1 A nd when the day of Pentecost was now come, they were all together in one place.

Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.

2 A nd suddenly there came from heaven a sound as of the rushing of a mighty wind, and it filled all the house where they were sitting.

І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.

3 A nd there appeared unto them tongues parting asunder, like as of fire; and it sat upon each one of them.

І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.

4 A nd they were all filled with the Holy Spirit, and began to speak with other tongues, as the Spirit gave them utterance.

Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

5 N ow there were dwelling at Jerusalem Jews, devout men, from every nation under heaven.

Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.

6 A nd when this sound was heard, the multitude came together, and were confounded, because that every man heard them speaking in his own language.

А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...

7 A nd they were all amazed and marvelled, saying, Behold, are not all these that speak Galilaeans?

Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?

8 A nd how hear we, every man in our own language wherein we were born?

Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?

9 P arthians and Medes and Elamites, and the dwellers in Mesopotamia, in Judaea and Cappadocia, in Pontus and Asia,

Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,

10 i n Phrygia and Pamphylia, in Egypt and the parts of Libya about Cyrene, and sojourners from Rome, both Jews and proselytes,

і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,

11 C retans and Arabians, we hear them speaking in our tongues the mighty works of God.

юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!

12 A nd they were all amazed, and were perplexed, saying one to another, What meaneth this?

І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?

13 B ut others mocking said, They are filled with new wine.

А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

14 B ut Peter, standing up with the eleven, lifted up his voice, and spake forth unto them, saying, Ye men of Judaea, and all ye that dwell at Jerusalem, be this known unto you, and give ear unto my words.

Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!

15 F or these are not drunken, as ye suppose; seeing it is but the third hour of the day.

Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,

16 b ut this is that which hath been spoken through the prophet Joel:

а це те, що пророк Йоіл передрік:

17 A nd it shall be in the last days, saith God, I will pour forth of my Spirit upon all flesh: And your sons and your daughters shall prophesy, And your young men shall see visions, And your old men shall dream dreams:

І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.

18 Y ea and on my servants and on my handmaidens in those days Will I pour forth of my Spirit; and they shall prophesy.

І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!

19 A nd I will show wonders in the heaven above, And signs on the earth beneath; Blood, and fire, and vapor of smoke:

І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.

20 T he sun shall be turned into darkness, And the moon into blood, Before the day of the Lord come, That great and notable day.

Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

21 A nd it shall be, that whosoever shall call on the name of the Lord shall be saved.

І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.

22 Y e men of Israel, hear these words: Jesus of Nazareth, a man approved of God unto you by mighty works and wonders and signs which God did by him in the midst of you, even as ye yourselves know;

Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

23 h im, being delivered up by the determinate counsel and foreknowledge of God, ye by the hand of lawless men did crucify and slay:

Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.

24 w hom God raised up, having loosed the pangs of death: because it was not possible that he should be holden of it.

Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.

25 F or David saith concerning him, I beheld the Lord always before my face; For he is on my right hand, that I should not be moved:

Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

26 T herefore my heart was glad, and my tongue rejoiced; Moreover my flesh also shall dwell in hope:

Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.

27 B ecause thou wilt not leave my soul unto Hades, Neither wilt thou give thy Holy One to see corruption.

Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

28 T hou madest known unto me the ways of life; Thou shalt make me full of gladness with thy countenance.

Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!

29 B rethren, I may say unto you freely of the patriarch David, that he both died and was buried, and his tomb is with us unto this day.

Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.

30 B eing therefore a prophet, and knowing that God had sworn with an oath to him, that of the fruit of his loins he would set one upon his throne;

А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,

31 h e foreseeing this spake of the resurrection of the Christ, that neither was he left unto Hades, nor did his flesh see corruption.

у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

32 T his Jesus did God raise up, whereof we all are witnesses.

Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

33 B eing therefore by the right hand of God exalted, and having received of the Father the promise of the Holy Spirit, he hath poured forth this, which ye see and hear.

А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

34 F or David ascended not into the heavens: but he saith himself, The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand,

Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,

35 T ill I make thine enemies the footstool of thy feet.

доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

36 L et all the house of Israel therefore know assuredly, that God hath made him both Lord and Christ, this Jesus whom ye crucified.

Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

37 N ow when they heard this, they were pricked in their heart, and said unto Peter and the rest of the apostles, Brethren, what shall we do?

Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?

38 A nd Peter said unto them, Repent ye, and be baptized every one of you in the name of Jesus Christ unto the remission of your sins; and ye shall receive the gift of the Holy Spirit.

А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!

39 F or to you is the promise, and to your children, and to all that are afar off, even as many as the Lord our God shall call unto him.

Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.

40 A nd with many other words he testified, and exhorted them, saying, Save yourselves from this crooked generation.

І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!

41 T hey then that received his word were baptized: and there were added unto them in that day about three thousand souls.

Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

42 A nd they continued stedfastly in the apostles' teaching and fellowship, in the breaking of bread and the prayers.

І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.

43 A nd fear came upon every soul: and many wonders and signs were done through the apostles.

І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.

44 A nd all that believed were together, and had all things common;

А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.

45 a nd they sold their possessions and goods, and parted them to all, according as any man had need.

І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.

46 A nd day by day, continuing stedfastly with one accord in the temple, and breaking bread at home, they took their food with gladness and singleness of heart,

І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,

47 p raising God, and having favor with all the people. And the Lord added to them day by day those that were saved.

вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.