1 A nd he spake a parable unto them to the end that they ought always to pray, and not to faint;

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

2 s aying, There was in a city a judge, who feared not God, and regarded not man:

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

3 a nd there was a widow in that city; and she came oft unto him, saying, Avenge me of mine adversary.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

4 A nd he would not for a while: but afterward he said within himself, Though I fear not God, nor regard man;

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

5 y et because this widow troubleth me, I will avenge her, lest she wear me out by her continual coming.

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

6 A nd the Lord said, Hear what the unrighteous judge saith.

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

7 A nd shall not God avenge his elect, that cry to him day and night, and yet he is longsuffering over them?

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

8 I say unto you, that he will avenge them speedily. Nevertheless, when the Son of man cometh, shall he find faith on the earth?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

9 A nd he spake also this parable unto certain who trusted in themselves that they were righteous, and set all others at nought:

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

10 T wo men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a publican.

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

11 T he Pharisee stood and prayed thus with himself, God, I thank thee, that I am not as the rest of men, extortioners, unjust, adulterers, or even as this publican.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

12 I fast twice in the week; I give tithes of all that I get.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

13 B ut the publican, standing afar off, would not lift up so much as his eyes unto heaven, but smote his breast, saying, God, be thou merciful to me a sinner.

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

14 I say unto you, This man went down to his house justified rather than the other: for every one that exalteth himself shall be humbled; but he that humbleth himself shall be exalted.

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

15 A nd they were bringing unto him also their babes, that he should touch them: but when the disciples saw it, they rebuked them.

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16 B ut Jesus called them unto him, saying, Suffer the little children to come unto me, and forbid them not: for to such belongeth the kingdom of God.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

17 V erily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child, he shall in no wise enter therein.

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

18 A nd a certain ruler asked him, saying, Good Teacher, what shall I do to inherit eternal life?

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

19 A nd Jesus said unto him, Why callest thou me good? none is good, save one, even God.

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

20 T hou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Honor thy father and mother.

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

21 A nd he said, All these things have I observed from my youth up.

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

22 A nd when Jesus heard it, he said unto him, One thing thou lackest yet: sell all that thou hast, and distribute unto the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me.

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

23 B ut when he heard these things, he became exceeding sorrowful; for he was very rich.

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

24 A nd Jesus seeing him said, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25 F or it is easier for a camel to enter in through a needle's eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

26 A nd they that heard it said, Then who can be saved?

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

27 B ut he said, The things which are impossible with men are possible with God.

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

28 A nd Peter said, Lo, we have left our own, and followed thee.

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

29 A nd he said unto them, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or wife, or brethren, or parents, or children, for the kingdom of God's sake,

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30 w ho shall not receive manifold more in this time, and in the world to come eternal life.

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

31 A nd he took unto him the twelve, and said unto them, Behold, we go up to Jerusalem, and all the things that are written through the prophets shall be accomplished unto the Son of man.

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

32 F or he shall be delivered up unto the Gentiles, and shall be mocked, and shamefully treated, and spit upon:

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

33 a nd they shall scourge and kill him: and the third day he shall rise again.

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

34 A nd they understood none of these things; and this saying was hid from them, and they perceived not the things that were said.

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

35 A nd it came to pass, as he drew nigh unto Jericho, a certain blind man sat by the way side begging:

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

36 a nd hearing a multitude going by, he inquired what this meant.

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

37 A nd they told him that Jesus of Nazareth passeth by.

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

38 A nd he cried, saying, Jesus, thou son of David, have mercy on me.

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

39 A nd they that went before rebuked him, that he should hold his peace: but he cried out the more a great deal, Thou son of David, have mercy on me.

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

40 A nd Jesus stood, and commanded him to be brought unto him: and when he was come near, he asked him,

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

41 W hat wilt thou that I should do unto thee? And he said, Lord, that I may receive my sight.

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

42 A nd Jesus said unto him, Receive thy sight; thy faith hath made thee whole.

Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

43 A nd immediately he received his sight, and followed him, glorifying God: and all the people, when they saw it, gave praise unto God.

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.