1 A nd as they spake unto the people, the priests and the captain of the temple and the Sadducees came upon them,

А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,

2 b eing sore troubled because they taught the people, and proclaimed in Jesus the resurrection from the dead.

обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

3 A nd they laid hands on them, and put them in ward unto the morrow: for it was now eventide.

І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.

4 B ut many of them that heard the word believed; and the number of the men came to be about five thousand.

І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.

5 A nd it came to pass on the morrow, that their rulers and elders and scribes were gathered together in Jerusalem;

І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 a nd Annas the high priest was there, and Caiaphas, and John, and Alexander, and as many as were of the kindred of the high priest.

і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 A nd when they had set them in the midst, they inquired, By what power, or in what name, have ye done this?

І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?

8 T hen Peter, filled with the Holy Spirit, said unto them, Ye rulers of the people, and elders,

Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

9 i f we this day are examined concerning a good deed done to an impotent man, by what means this man is made whole;

Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

10 b e it known unto you all, and to all the people of Israel, that in the name of Jesus Christ of Nazareth, whom ye crucified, whom God raised from the dead, even in him doth this man stand here before you whole.

нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 H e is the stone which was set at nought of you the builders, which was made the head of the corner.

Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

12 A nd in none other is there salvation: for neither is there any other name under heaven, that is given among men, wherein we must be saved.

І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

13 N ow when they beheld the boldness of Peter and John, and had perceived that they were unlearned and ignorant men, they marvelled; and they took knowledge of them, that they had been with Jesus.

А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

14 A nd seeing the man that was healed standing with them, they could say nothing against it.

Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

15 B ut when they had commanded them to go aside out of the council, they conferred among themselves,

І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

16 s aying, What shall we do to these men? for that indeed a notable miracle hath been wrought through them, is manifest to all that dwell in Jerusalem; and we cannot deny it.

говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 B ut that it spread no further among the people, let us threaten them, that they speak henceforth to no man in this name.

Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

18 A nd they called them, and charged them not to speak at all nor teach in the name of Jesus.

І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

19 B ut Peter and John answered and said unto them, Whether it is right in the sight of God to hearken unto you rather than unto God, judge ye:

І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 f or we cannot but speak the things which we saw and heard.

Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

21 A nd they, when they had further threatened them, let them go, finding nothing how they might punish them, because of the people; for all men glorified God for that which was done.

А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

22 F or the man was more than forty years old, on whom this miracle of healing was wrought.

Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

23 A nd being let go, they came to their own company, and reported all that the chief priests and the elders had said unto them.

Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

24 A nd they, when they heard it, lifted up their voice to God with one accord, and said, O Lord, thou that didst make the heaven and the earth and the sea, and all that in them is:

Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 w ho by the Holy Spirit, by the mouth of our father David thy servant, didst say, Why did the Gentiles rage, And the peoples imagine vain things?

Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?

26 T he kings of the earth set themselves in array, And the rulers were gathered together, Against the Lord, and against his Anointed:

Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.

27 f or of a truth in this city against thy holy Servant Jesus, whom thou didst anoint, both Herod and Pontius Pilate, with the Gentiles and the peoples of Israel, were gathered together,

Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,

28 t o do whatsoever thy hand and thy council foreordained to come to pass.

учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.

29 A nd now, Lord, look upon their threatenings: and grant unto thy servants to speak thy word with all boldness,

І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,

30 w hile thy stretchest forth thy hand to heal; and that signs and wonders may be done through the name of thy holy Servant Jesus.

коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.

31 A nd when they had prayed, the place was shaken wherein they were gathered together; and they were all filled with the Holy Spirit, and they spake the word of God with boldness.

Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

32 A nd the multitude of them that believed were of one heart and soul: and not one of them said that aught of the things which he possessed was his own; but they had all things common.

А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.

33 A nd with great power gave the apostles their witness of the resurrection of the Lord Jesus: and great grace was upon them all.

І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!

34 F or neither was there among them any that lacked: for as many as were possessors of lands or houses sold them, and brought the prices of the things that were sold,

Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,

35 a nd laid them at the apostles' feet: and distribution was made unto each, according as any one had need.

та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.

36 A nd Joseph, who by the apostles was surnamed Barnabas (which is, being interpreted, Son of exhortation), a Levite, a man of Cyprus by race,

Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,

37 h aving a field, sold it, and brought the money and laid it at the apostles' feet.

мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.