1 A nd he called the twelve together, and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases.

І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.

2 A nd he sent them forth to preach the kingdom of God, and to heal the sick.

І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

3 A nd he said unto them, Take nothing for your journey, neither staff, nor wallet, nor bread, nor money; neither have two coats.

І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.

4 A nd into whatsoever house ye enter, there abide, and thence depart.

І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.

5 A nd as many as receive you not, when ye depart from that city, shake off the dust from your feet for a testimony against them.

А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.

6 A nd they departed, and went throughout the villages, preaching the gospel, and healing everywhere.

І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.

7 N ow Herod the tetrarch heard of all that was done: and he was much perplexed, because that it was said by some, that John was risen from the dead;

А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

8 a nd by some, that Elijah had appeared; and by others, that one of the old prophets was risen again.

а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

9 A nd Herod said, John I beheaded: but who is this, about whom I hear such things? And he sought to see him.

Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.

10 A nd the apostles, when they were returned, declared unto him what things they had done. And he took them, and withdrew apart to a city called Bethsaida.

А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.

11 B ut the multitudes perceiving it followed him: and he welcomed them, and spake to them of the kingdom of God, and them that had need of healing he cured.

А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.

12 A nd the day began to wear away; and the twelve came, and said unto him, Send the multitude away, that they may go into the villages and country round about, and lodge, and get provisions: for we are here in a desert place.

А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!

13 B ut he said unto them, Give ye them to eat. And they said, We have no more than five loaves and two fishes; except we should go and buy food for all this people.

А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.

14 F or they were about five thousand men. And he said unto his disciples, Make them sit down in companies, about fifty each.

Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.

15 A nd they did so, and made them all sit down.

І зробили отак, і всіх їх розсадили.

16 A nd he took the five loaves and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed them, and brake; and gave to the disciples to set before the multitude.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.

17 A nd they ate, and were all filled: and there was taken up that which remained over to them of broken pieces, twelve baskets.

І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

18 A nd it came to pass, as he was praying apart, the disciples were with him: and he asked them, saying, Who do the multitudes say that I am?

І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?

19 A nd they answering said, John the Baptist; but others say, Elijah; and others, that one of the old prophets is risen again.

Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.

20 A nd he said unto them, But who say ye that I am? And Peter answering said, The Christ of God.

А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!

21 B ut he charged them, and commanded them to tell this to no man;

Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.

22 s aying, The Son of man must suffer many things, and be rejected of the elders and chief priests and scribes, and be killed, and the third day be raised up.

І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!

23 A nd he said unto all, If any man would come after me, let him deny himself, and take up his cross daily, and follow me.

А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.

24 F or whosoever would save his life shall lose it; but whosoever shall lose his life for my sake, the same shall save it.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

25 F or what is a man profited, if he gain the whole world, and lose or forfeit his own self?

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

26 F or whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed, when he cometh in his own glory, and the glory of the Father, and of the holy angels.

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.

27 B ut I tell you of a truth, There are some of them that stand here, who shall in no wise taste of death, till they see the kingdom of God.

Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

28 A nd it came to pass about eight days after these sayings, that he took with him Peter and John and James, and went up into the mountain to pray.

І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

29 A nd as he was praying, the fashion of his countenance was altered, and his raiment became white and dazzling.

І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

30 A nd behold, there talked with him two men, who were Moses and Elijah;

І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

31 w ho appeared in glory, and spake of his decease which he was about to accomplish at Jerusalem.

що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

32 N ow Peter and they that were with him were heavy with sleep: but when they were fully awake, they saw his glory, and the two men that stood with him.

А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

33 A nd it came to pass, as they were parting from him, Peter said unto Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elijah: not knowing what he said.

І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

34 A nd while he said these things, there came a cloud, and overshadowed them: and they feared as they entered into the cloud.

А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

35 A nd a voice came out of the cloud, saying, This is my Son, my chosen: hear ye him.

І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

36 A nd when the voice came, Jesus was found alone. And they held their peace, and told no man in those days any of the things which they had seen.

А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

37 A nd it came to pass, on the next day, when they were come down from the mountain, a great multitude met him.

А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

38 A nd behold, a man from the multitude cried, saying, Teacher, I beseech thee to look upon my son; for he is mine only child:

І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

39 a nd behold, a spirit taketh him, and he suddenly crieth out; and it teareth him that he foameth, and it hardly departeth from him, bruising him sorely.

А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

40 A nd I besought thy disciples to cast it out; and they could not.

І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

41 A nd Jesus answered and said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you, and bear with you? bring hither thy son.

А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

42 A nd as he was yet a coming, the demon dashed him down, and tare him grievously. But Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the boy, and gave him back to his father.

А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

43 A nd they were all astonished at the majesty of God. But while all were marvelling at all the things which he did, he said unto his disciples,

І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

44 L et these words sink into your ears: for the Son of man shall be delivered up into the hands of men.

Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

45 B ut they understood not this saying, and it was concealed from them, that they should not perceive it; and they were afraid to ask him about this saying.

Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.

46 A nd there arose a reasoning among them, which of them was the greatest.

І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

47 B ut when Jesus saw the reasoning of their heart, he took a little child, and set him by his side,

А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

48 a nd said unto them, Whosoever shall receive this little child in my name receiveth me: and whosoever shall receive me receiveth him that sent me: for he that is least among you all, the same is great.

І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!

49 A nd John answered and said, Master, we saw one casting out demons in thy name; and we forbade him, because he followeth not with us.

А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.

50 B ut Jesus said unto him, Forbid him not: for he that is not against you is for you.

Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

51 A nd it came to pass, when the days were well-nigh come that he should be received up, he stedfastly set his face to go to Jerusalem,

І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

52 a nd sent messengers before his face: and they went, and entered into a village of the Samaritans, to make ready for him.

І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.

53 A nd they did not receive him, because his face was as though he were going to Jerusalem.

А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.

54 A nd when his disciples James and John saw this, they said, Lord, wilt thou that we bid fire to come down from heaven, and consume them?

Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.

55 B ut he turned, and rebuked them.

А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

56 A nd they went to another village.

Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.

57 A nd as they went on the way, a certain man said unto him, I will follow thee whithersoever thou goest.

І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.

58 A nd Jesus said unto him, The foxes have holes, and the birds of the heaven have nests; but the Son of man hath not where to lay his head.

Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!

59 A nd he said unto another, Follow me. But he said, Lord, suffer me first to go and bury my father.

І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.

60 B ut he said unto him, Leave the dead to bury their own dead; but go thou and publish abroad the kingdom of God.

Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

61 A nd another also said, I will follow thee, Lord; but first suffer me to bid farewell to them that are at my house.

А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.

62 B ut Jesus said unto him, No man, having put his hand to the plow, and looking back, is fit for the kingdom of God.

Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!