1 ¶ Then he called his twelve disciples together and gave them power and authority over all the demons and to cure diseases.

І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.

2 A nd he sent them to preach the kingdom of God and to heal the sick.

І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

3 A nd he said unto them, Take nothing for your journey: neither staves nor provision bag, neither bread, neither money, neither have two coats apiece.

І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.

4 A nd whatever house ye enter into, abide there and depart from there.

І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.

5 A nd whosoever will not receive you, when ye go out of that city, shake off the very dust from your feet for a testimony against them.

А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.

6 A nd they departed and went through the towns, preaching the gospel and healing every where.

І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.

7 N ow Herod the tetrarch heard of all that was done by him, and he was perplexed because it was said of some that John was risen from the dead,

А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

8 a nd of some, that Elijah had appeared, and of others, that one of the old prophets was risen again.

а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

9 A nd Herod said, I have beheaded John, but who is this of whom I hear such things? And he desired to see him.

Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.

10 ¶ And the apostles, when they were returned, told him all that they had done. And he took them and went aside privately into a desert place belonging to the city called Bethsaida.

А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.

11 A nd the people, when they knew it, followed him, and he received them and spoke unto them of the kingdom of God and healed those that had need of healing.

А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.

12 A nd when the day began to wear away, then came the twelve and said unto him, Send the multitude away that they may go into the towns and country round about and lodge and get victuals, for we are here in a desert place.

А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!

13 B ut he said unto them, Give ye them to eat. And they said, We have no more than five loaves and two fishes, unless we should go and buy food for all these people.

А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.

14 F or they were about five thousand men. And he said to his disciples, Make them sit down in companies of fifty.

Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.

15 A nd they did so and made them all sit down.

І зробили отак, і всіх їх розсадили.

16 T hen he took the five loaves and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed them and broke and gave to the disciples to set before the multitude.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.

17 A nd they ate and were all filled, and there was taken up of fragments that remained to them twelve baskets.

І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

18 ¶ And it came to pass as he was alone praying, his disciples were with him, and he asked them, saying, Who do the people say that I am?

І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?

19 T hey answering said, John the Baptist; but some say, Elijah; and others say that one of the old prophets is risen again.

Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.

20 H e said unto them, But who do ye say that I am? Peter answering said, The Christ of God.

А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!

21 A nd he straitly charged them and commanded them not to tell anyone this,

Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.

22 s aying, The Son of man must suffer many things and be rejected of the elders and of the princes of the priests and scribes and be slain and be raised the third day.

І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!

23 A nd he said to them all, If anyone will come after me, let them deny themself and take up their cross daily and follow me.

А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.

24 F or whosoever desires to save his soul shall lose it, but whosoever will lose his soul for my sake, the same shall save it.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

25 F or what is a man advantaged if he gains the whole world, having destroyed himself or having suffered the loss of himself?

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

26 F or whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed when he shall come in his own glory and in his Father’s and of the holy angels.

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.

27 B ut I tell you in truth, there are some standing here who shall not taste of death until they see the kingdom of God.

Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

28 ¶ And it came to pass about eight days after these words, he took Peter and John and James and went up into the mountain to pray.

І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

29 A nd as he prayed, the fashion of his countenance was altered, and his raiment was white and glistering.

І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

30 A nd, behold, two men talked with him, who were Moses and Elijah,

І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

31 w ho appeared in majesty and spoke of his decease which he should accomplish at Jerusalem.

що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

32 B ut Peter and those that were with him were heavy with sleep, and when they awoke, they saw his glory and the two men that stood with him.

А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

33 A nd it came to pass as they departed from him, Peter said unto Jesus, Master, it is good for us to remain here; and let us make three tabernacles: one for thee and one for Moses and one for Elijah, not knowing what he said.

І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

34 W hile he was speaking this, a cloud came and overshadowed them; and they feared as they entered into the cloud.

А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

35 A nd a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son; hear him.

І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

36 A nd when the voice was past, Jesus was found alone. And they kept silent and told no one in those days any of those things which they had seen.

А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

37 ¶ And it came to pass, that on the next day, when they were come down from the mountain, many people met him.

А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

38 A nd, behold, a man of the multitude cried out, saying, Master, I beseech thee, look upon my son, for he is my only child.

І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

39 A nd, behold, a spirit takes him, and he suddenly cries out; and it throws him into convulsions with foaming, and with difficulty it departs from him, bruising him.

А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

40 A nd I besought thy disciples to cast him out, and they could not.

І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

41 A nd Jesus answering said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you and suffer you? Bring thy son here.

А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

42 A nd as he was yet a coming, the demon threw him down into convulsions; but Jesus rebuked the unclean spirit and healed the child and delivered him again to his father.

А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

43 ¶ And they were all amazed at the mighty power of God. But while they all wondered at all the things which Jesus did, he said unto his disciples,

І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

44 L et these words sink down into your ears, for the Son of man shall be delivered into the hands of men.

Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

45 B ut they did not understand this word, and it was hid from them that they should not understand, and they feared to ask him regarding this.

Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.

46 T hen there arose a dispute among them, which of them should be the greatest.

І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

47 B ut Jesus, seeing the thoughts of their heart, took a child and set him by him,

А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

48 a nd said unto them, Whosoever shall receive this child in my name receives me, and whosoever shall receive me receives him that sent me; for he that is least among you all, the same shall be great.

І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!

49 A nd John answered and said, Master, we saw one casting out demons in thy name; and we forbade him, because he does not follow with us.

А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.

50 A nd Jesus said unto him, Forbid him not, for he that is not against us is for us.

Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

51 ¶ And it came to pass when the time was come that he should be received up, he steadfastly set his face to go to Jerusalem

І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

52 a nd sent messengers before his face; and they went and entered into a village of the Samaritans to make ready for him.

І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.

53 A nd they did not receive him because his face was as though he would go to Jerusalem.

А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.

54 A nd when his disciples James and John saw this, they said, Lord, wilt thou that we command fire to come down from heaven and consume them, even as Elijah did?

Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.

55 B ut he turned and rebuked them and said, Ye know not what manner of spirit ye are of.

А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

56 F or the Son of man is not come to lose men’s souls, but to save them. And they went to another village.

Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.

57 ¶ And it came to pass that as they went in the way, a certain man said unto him, Lord, I will follow thee whithersoever thou goest.

І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.

58 A nd Jesus said unto him, Foxes have holes, and birds of the heaven have nests, but the Son of man has not where to lay his head.

Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!

59 A nd he said unto another, Follow me. But he said, Lord, allow me first to go and bury my father.

І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.

60 J esus said unto him, Let the dead bury their dead, but go thou and declare the kingdom of God.

Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

61 A nd another also said, Lord, I will follow thee, but let me first go bid farewell those who are at home at my house.

А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.

62 A nd Jesus said unto him, No one having put his hand to the plough and looking back is fit for the kingdom of God.

Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!