1 ¶ Having therefore these promises, dearly beloved, let us cleanse ourselves from all filthiness of the flesh and spirit, perfecting holiness in the fear of God.

Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!

2 R eceive us; we have wronged no man, we have corrupted no man, we have defrauded no man.

Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!

3 I speak this not to condemn you, for I have said before that ye are in our hearts to die and live together with us.

Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.

4 G reat is my boldness of speech toward you, great is my glorying of you; I am filled with comfort, I am exceeding joyful in all our tribulation.

У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.

5 ¶ For, when we were come into Macedonia, our flesh had no rest, but we were troubled on every side; without were fightings, within were fears.

Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.

6 N evertheless God, who comforts the humble, comforted us by the coming of Titus;

Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,

7 a nd not by his coming only, but by the consolation with which he was comforted in you when he told us your earnest desire, your mourning, your zeal for me so that I rejoiced the more.

і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.

8 F or though I made you sorry with a letter, I do not repent, though I did repent; for I perceive that the same epistle has made you sorry, though it were but for a season.

Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.

9 N ow I rejoice, not that ye were made sorry, but that ye sorrowed to repentance; for ye were made sorry by God that ye might suffer no loss by us.

Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.

10 F or godly sorrow works repentance to salvation, of which there is no need to repented; but the sorrow of the world works death.

Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.

11 F or behold this same thing, that when ye were made sorry by God, what carefulness it wrought in you, what clearing of yourselves, what indignation, what fear, what vehement desire, what zeal, what vindication! In all things ye have shown yourselves to be clean in this matter.

Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.

12 ¶ So that, though I wrote unto you, I did it not only for his cause that had done the wrong, nor for his cause that suffered wrong, but that our care for you in the sight of God might appear unto you.

А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.

13 T herefore we were comforted in your comfort; yea, and we rejoiced even more exceedingly for the joy of Titus, because his spirit was refreshed by you all.

Тому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.

14 F or if I have gloried of anything to him of you, I am not ashamed; but as we spoke all things to you in truth, even so our glorying, which I made before Titus, was found true.

Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала перед Титом правдива була!

15 A nd his inward affection is more abundant toward you while he remembers the obedience of you all, how with fear and trembling ye received him.

І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням.

16 I rejoice therefore that I have confidence in you in all things.

Отож, тішуся я, що можу покластись у всьому на вас!