1 ¶ It came to pass after this also that the sons of Moab and the sons of Ammon and with them others besides the Ammonites came against Jehoshaphat to battle.

І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну.

2 T hen some came and told Jehoshaphat, saying, There comes a great multitude against thee from beyond the sea, and from Syria; and, behold, they are in Hazazontamar, which is Engedi.

І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно Ен-Ґеді.

3 T hen Jehoshaphat feared and set himself to seek the LORD and proclaimed a fast throughout all Judah.

І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.

4 A nd Judah gathered themselves together, to consult the LORD; and out of all the cities of Judah they came to consult the LORD.

І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа.

5 A nd Jehoshaphat stood in the congregation of Judah and Jerusalem, in the house of the LORD, before the new court,

І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір'ям,

6 a nd said, O LORD God of our fathers, art not thou God in the heavens and dost thou not rule in all the kingdoms of the Gentiles? Is there not power and might in thy hand so that no one is able to withstand thee?

та й сказав: Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!

7 A rt not thou our God, who didst drive out the inhabitants of this land before thy people Israel and didst give it to the seed of Abraham, thy friend, for ever?

Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки?

8 A nd they have dwelt in it and have built thee a sanctuary in it for thy name, saying,

І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:

9 I f evil comes upon us or the sword of judgment or pestilence or famine, we shall stand before this house and in thy presence (for thy name is in this house) and cry unto thee out of our tribulations, and thou wilt hear us and save us.

Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш.

10 A nd now, behold, the sons of Ammon and of Moab and those of Mount Seir, whose land thou would not let Israel enter when they came out of the land of Egypt, but they turned from them and did not destroy them;

А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх,

11 b ehold they reward us by coming to cast us out of thy possession, which thou hast given us to inherit.

і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам.

12 O our God, wilt thou not judge them? For we have no might against this great company that comes against us; we do not know what to do; but our eyes are fixed upon thee.

Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе!

13 A nd all Judah stood before the LORD, with their little ones, their wives, and their children.

А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.

14 ¶ Then upon Jahaziel, the son of Zechariah, the son of Benaiah, the son of Jeiel, the son of Mattaniah, a Levite of the sons of Asaph, came the Spirit of the LORD in the midst of the congregation;

А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, був на ньому Дух Господній серед збору,

15 a nd he said, Hearken, all Judah, and ye inhabitants of Jerusalem, and thou King Jehoshaphat, Thus saith the LORD unto you, Do not be afraid nor dismayed before this great multitude, for the battle is not yours, but God’s.

і він сказав: Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!

16 T omorrow ye shall go down against them; behold, they shall come up by the cliff of Ziz; and ye shall find them next to the brook, before the wilderness of Jeruel.

Узавтра зійдіть на них, ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.

17 Y e shall not need to fight in this battle; set yourselves, stand still, and see the salvation of the LORD with you. O Judah and Jerusalem; fear not, neither be dismayed; tomorrow go out against them, for the LORD shall be with you.

Не вам воювати в цьому, поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами!

18 T hen Jehoshaphat bowed his head with his face to the ground, and likewise all Judah and the inhabitants of Jerusalem fell before the LORD, worshipping the LORD.

І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві.

19 A nd the Levites, of the sons of the Kohath and of the sons of the Korah, stood up to praise the LORD God of Israel with a loud voice on high.

І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.

20 ¶ And when they arose early in the morning and while they were going forth into the wilderness of Tekoa, Jehoshaphat stood and said, Hear me, O Judah, and ye inhabitants of Jerusalem; Believe the LORD your God, and ye shall be secure; believe his prophets, and ye shall be prospered.

І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам!

21 A nd when he had consulted with the people, he appointed some to sing unto the LORD and to praise in the beauty of holiness, while the army went out and to say, Praise the LORD, for his mercy endures for ever.

І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя!

22 A nd when they began to sing and to praise, the LORD set the sons of Moab and those of Mount Seir to ambush the sons of Ammon, who were coming against Judah; and they smote one another.

А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, і були вони побиті,

23 A nd the sons of Ammon and Moab rose up against the inhabitants of Mount Seir, utterly to slay and destroy them; and when they had made an end of the inhabitants of Seir, each one helped his companion to kill himself.

бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе.

24 A nd when Judah came to the watch tower of the wilderness, they looked for the multitude, and, behold, they were fallen to the earth dead, for none had escaped.

І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було урятованого!

25 A nd when Jehoshaphat and his people came to spoil them, they found among them an abundance of riches and of dead bodies and clothing and precious vessels which they took for themselves, more than they could carry away; and they were three days gathering in the spoil, it was so much.

І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі стільки, що не могли нести. І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона!

26 A nd on the fourth day they assembled themselves in the valley of Berachah; for there they blessed the LORD; therefore, they called the name of that place, The valley of Berachah, unto this day.

А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я тому місцю: долина Бераха, і так воно зветься аж до сьогодні.

27 T hen they returned, those of Judah and those of Jerusalem with Jehoshaphat at their head, to go again to Jerusalem with joy, for the LORD had made them to rejoice over their enemies.

І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів.

28 A nd they came to Jerusalem with psalteries and harps and trumpets unto the house of the LORD.

І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому.

29 A nd the fear of God came upon all the kingdoms of the land when they heard how the LORD had fought against the enemies of Israel.

І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами...

30 S o the kingdom of Jehoshaphat had rest, for his God gave him rest round about.

І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.

31 ¶ Thus Jehoshaphat reigned over Judah; he was thirty-five years old when he began to reign, and he reigned twenty-five years in Jerusalem. And his mother’s name was Azubah, the daughter of Shilhi.

І царював Йосафат над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи.

32 A nd he walked in the way of Asa, his father, and did not depart from it, doing that which was right in the sight of the LORD.

І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступався з неї, щоб робити вгодне в Господніх очах.

33 W ith all this the high places were not taken away, for as yet the people had not prepared their hearts unto the God of their fathers.

Тільки пагірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцним для Бога своїх батьків.

34 N ow the rest of the acts of Jehoshaphat, first and last, behold, they are written in the book of Jehu, the son of Hanani, who is mentioned in the book of the kings of Israel.

А решта Йосафатових діл, перші й останні, ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.

35 A fter these things, Jehoshaphat, king of Judah, joined himself with Ahaziah, king of Israel, who was given over to wickedness;

А по тому поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.

36 h e joined himself with him to make ships to go to Tarshish, and they made the ships in Eziongeber.

І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.

37 T hen Eliezer, the son of Dodavah of Mareshah, prophesied against Jehoshaphat, saying, Because thou hast joined thyself with Ahaziah, the LORD shall destroy thy works. And the ships were broken, and they were not able to go to Tarshish.

Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чини твої! І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу...