1 ¶ The word of the LORD that was given to Jeremiah concerning the famine.

Слово Господнє до Єремії, що було в справі посухи.

2 J udah mourns, and its gates languish; they are black unto the ground; and the cry of Jerusalem is gone up.

Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабіли, насупилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.

3 A nd their nobles have sent their little ones to the waters: they came to the pits and found no water; they returned with their vessels empty; they were ashamed and confounded and covered their heads.

А вельможі її своїх слуг посилають по воду, вони йдуть до криниці й води не знаходять, їхній посуд порожній вертається... Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають.

4 B ecause the ground is chapped, for there was no rain in the earth, the plowmen were ashamed, they covered their heads.

Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали.

5 E ven the hind calved in the field and forsook it, because there was no grass.

Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине, бо немає трави...

6 A nd the wild asses stood in the high places, they snuffed up the wind like dragons; their eyes failed because there was no grass.

Навіть дикі осли поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо немає трави...

7 O LORD, though our iniquities testify against us, do it for thy name’s sake; for our rebellions have multiplied; we have sinned against thee.

Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Ймення Свого, бо намножились наші відступники, ми Тобі нагрішили!

8 O the hope of Israel, the Keeper thereof in time of trouble, why should thou be as a stranger in the land and as a wayfaring man that turns aside to tarry for a night?

О надіє Ізраїлева, о Спасителю в часі недолі, нащо будеш Ти в Краї, як той чужаниця, й як той подорожній, що намета лише на ночліг розтягає?

9 W hy should thou be as a speechless man as a mighty man that cannot save? Yet thou, O LORD, art in the midst of us, and we are called by thy name; do not leave us.

Нащо будеш Ти, мов людина остовпіла, немов той силач, що не може спасти? Таж Ти в нашій середині, Господи, Ймення ж Твоє на нас кличеться, не залишай нас!

10 ¶ Thus hath the LORD said unto this people, Thus have they loved to move, nor have they refrained their feet; therefore the LORD does not have them in his will; he will now remember their iniquity and visit their sins.

Так говорить Господь до народу цього: Так люблять вони волочитись, а не стримувати своїх ніг, тому то не має Господь уподобання в них, Він тепер їхню провину згадає, і їхній гріх покарає!

11 T hen the LORD said unto me, Do not pray for this people for their good.

І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому:

12 W hen they fast, I will not hear their cry; and when they offer burnt offering and an oblation, I will not accept them; but I will consume them by sword and by famine and by pestilence.

Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!...

13 T hen I said, Ah, Lord GOD! behold, the prophets say unto them, Ye shall not see the sword, neither shall ye have famine; but I will give you true peace in this place.

А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!

14 T hen the LORD said unto me, The prophets prophesy lies in my name: I did not send them, neither have I commanded them, neither did I speak unto them: they prophesy unto you a false vision, divination, vanity, and the deceit of their heart.

Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця...

15 T herefore thus hath the LORD said concerning the prophets that prophesy in my name which I did not send and that say, Sword and famine shall not be in this land; By sword and famine shall those prophets be consumed.

Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: Меч та голод не буде в цім Краї: від меча та від голоду згинуть пророки такі!

16 A nd the people to whom they prophesy shall be cast out in the streets of Jerusalem because of the famine and the sword; and they shall have no one to bury them, their wives, nor their sons, nor their daughters; for I will pour their wickedness upon them.

А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, вони й їхні жінки, й їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнє зло!

17 ¶ Therefore thou shalt say this word unto them: Let my eyes run down with tears night and day, and let them not cease, for the virgin daughter of my people is broken with a great breach, with a very grievous blow.

І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!

18 I f I go forth into the field, then behold the slain with the sword! and if I enter into the city, then behold those that are sick with famine! for both the prophet and the priest walked around in circles in the land, and they did not know it.

Якщо вийду на поле ось побиті мечем, й якщо вийду до міста ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають...

19 H ast thou utterly rejected Judah? Hath thy soul loathed Zion? Why didst thou cause us to be smitten when no healing remains for us? We waited for peace, and there was no good; and for the time of healing, and behold trouble!

Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гидує душа Твоя? Чому вразив Ти нас і немає нам ліку? Ми чекаємо миру й немає добра, і часу вздоровлення та ось тільки жах!...

20 W e acknowledge, O LORD, our wickedness, and the iniquity of our fathers; for we have sinned against thee.

Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили,

21 D o not cast us away; for thy name’s sake, do not disgrace the throne of thy glory; remember, do not break thy covenant with us.

та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!

22 A re there any among the vanities of the Gentiles that can cause it to rain? or can the heavens give rain? art not thou he, O LORD our God? therefore we will wait upon thee, for thou hast made all these things.

Хіба є між марними божками поганів такі, що спускають дощі? І чи небо саме дає зливу? Чи ж не Ти Господь Бог наш? Тому то на Тебе надіємось ми, бо Ти це все чиниш!