1 ¶ And David said, Is anyone left of the house of Saul that I may show him mercy for Jonathan’s sake?

І сказав Давид: Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю йому ласку ради Йонатана.

2 A nd there was a servant of the house of Saul whose name was Ziba. And when they had called him unto David, the king said unto him, Art thou Ziba? And he said, Thy slave is he.

А при Сауловім домі був раб, а ім'я йому Ціва. І покликали його до Давида, а цар сказав йому: Чи ти Ціва? А той відказав: Раб твій!

3 A nd the king said, Is there no one left of the house of Saul that I may show the mercy of God unto him? And Ziba said unto the king, There remains a son of Jonathan, who is lame on his feet.

І сказав цар: Чи нема вже кого з Саулового дому, щоб я зробив йому Божу ласку? І сказав Ціва до царя: Є ще син Йонатанів, кривий на ноги.

4 A nd the king said unto him, Where is he? And Ziba said unto the king, Behold, he is in the house of Machir, the son of Ammiel, in Lodebar.

І сказав йому цар: Де він? А Ціва відказав цареві: Ось він у домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі.

5 T hen King David sent and took him out of the house of Machir, the son of Ammiel, from Lodebar.

І цар Давид послав, і взяв його з дому Махіра, Амміїлового сина, із Ло-Девару.

6 N ow when Mephibosheth, the son of Jonathan, the son of Saul, was come unto David, he fell on his face and worshipped. And David said, Mephibosheth. And he answered, Behold thy slave!

І прийшов Мефівошет, син Йонатана, Саулового сина, до Давида, і впав на обличчя своє й поклонився. І Давид сказав: Мефівошете! А той відказав: Ось твій раб!

7 A nd David said unto him, Fear not; for I will surely show thee mercy for Jonathan, thy father’s sake, and will restore unto thee all the land of Saul, thy father; and thou shalt eat bread at my table continually.

І сказав йому Давид: Не бійся, бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана, і зверну тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі.

8 A nd he bowed himself and said, Who is thy slave, that thou should look upon such a dead dog as I am?

А той уклонився й сказав: Що твій раб, що ти звернувся до такого мертвого пса, як я?

9 ¶ Then the king called to Ziba, Saul’s servant, and said unto him, I have given unto thy master’s son all that pertained to Saul and to all his house.

А цар кликнув до Ціви, Саулового слуги, і до нього сказав: Усе, що було Саулове та всього його дому, я дав синові твого пана.

10 T hou, therefore, and thy sons and thy slaves shall till the land for him, and thou shalt bring in the fruits that thy master’s son may have bread to eat, but Mephibosheth, thy master’s son, shall eat bread always at my table. Now Ziba had fifteen sons and twenty slaves.

І будеш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої. І будеш приносити з урожаю, і буде хліб для сина твого пана, і він буде його їсти. А Мефівошет, син пана твого, буде завжди їсти хліб при моєму столі. А Ціва мав п'ятнадцять синів та двадцять рабів.

11 T hen Ziba said unto the king, According to all that my lord the king has commanded his slave, so shall thy slave do. As for Mephibosheth, said the king, he shall eat at my table as one of the king’s sons.

І сказав Ціва до царя: Усе, як накаже мій пан цар своєму рабові, так зробить твій раб. А Мефівошет сказав цар буде їсти при моєму столі, як один із царських синів.

12 A nd Mephibosheth had a young son, whose name was Micha. And all that dwelt in the house of Ziba were servants unto Mephibosheth.

А Мефівошет мав малого сина, а ім'я йому Міха. І всі, хто мешкав у домі Ціви, були раби для Мефівошета.

13 S o Mephibosheth dwelt in Jerusalem, for he ate continually at the king’s table and was lame on both his feet.

А Мефівошет сидів в Єрусалимі, бо він завжди їв при царському столі. І він був кривий на обидві свої ноги.