1 ¶ Now at that time Herod the king stretched forth his hands to mistreat certain of the congregation.

А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.

2 A nd he killed James the brother of John with the sword.

І мечем він стяв Якова, брата Іванового.

3 A nd because he saw it pleased the Jews, he proceeded further to take Peter also. (Then were the days of unleavened bread.)

А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.

4 A nd when he had apprehended him, he put him in prison and delivered him to four quaternions of soldiers to keep him, intending after the Passover to bring him forth to the people.

І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.

5 ¶ Peter therefore was kept in the prison, and the congregation made prayer without unto God for him.

Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.

6 A nd when Herod would have brought him forth, the same night Peter was sleeping between two soldiers, bound with two chains, and the guards before the door that kept the prison.

А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.

7 A nd, behold, the angel of the Lord came upon him, and a light shone in the prison, and he smote Peter on the side and woke him up, saying, Arise quickly. And his chains fell off from his hands.

І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали.

8 A nd the angel said unto him, Gird thyself and bind on thy sandals. And so he did. And he said unto him, Cast thy garment about thee and follow me.

А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.

9 A nd he went out and followed him and knew not that it was true which was done by the angel, but thought he saw a vision.

І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.

10 W hen they were past the first and the second guard, they came unto the iron gate that leads unto the city, which opened to them of its own accord, and they went out and passed on through one street, and then the angel departed from him.

Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.

11 A nd when Peter was come to himself, he said, Now I know of a surety that the Lord has sent his angel and has delivered me out of the hand of Herod and from all the people of the Jews who waited for me.

Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.

12 A nd considering this, he came to the house of Mary the mother of John, whose surname was Mark, where many were gathered together praying.

А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.

13 A nd as Peter knocked at the door of the patio, a damsel came to hearken, named Rhoda.

І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,

14 A nd when she recognized Peter’s voice, she opened not the gate for gladness, but ran in and told how Peter stood at the gate.

та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!...

15 A nd they said unto her, Thou art mad. But she constantly affirmed that it was even so. Then they said, It is his angel.

А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його!

16 B ut Peter continued knocking, and when they had opened the door and saw him, they were astonished.

А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.

17 B ut he, beckoning unto them with the hand to be silent, declared unto them how the Lord had brought him out of the prison. And he said, Go make these things known unto James and to the brethren. And he departed and went to another place.

Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.

18 N ow as soon as it was day, there was no small stir among the soldiers concerning what was become of Peter.

Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.

19 A nd when Herod had sought for him and found him not, he examined the guards and commanded that they should be taken away. Then he went down from Judaea to Caesarea and abode there.

А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.

20 ¶ And Herod was highly displeased with those of Tyre and Sidon, but they came with one accord to him, and, having bribed Blastus, the king’s chamberlain, they asked for peace because their lands were supplied through those of the king’s.

А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.

21 A nd upon a set day Herod, arrayed in royal apparel, sat upon his throne and made an oration unto them.

Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.

22 A nd the people gave a shout, saying, It is the voice of god, and not of man.

А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!

23 A nd immediately the angel of the Lord smote him because he did not give God the glory, and he expired eaten of worms.

І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...

24 B ut the word of the Lord grew and multiplied.

Слово ж Боже росло та помножувалось.

25 A nd Barnabas and Saul returned from Jerusalem, when they had fulfilled their ministry, and took with them John, whose surname was Mark.

А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.