1 ¶ And it came to pass when he had finished speaking unto Saul that the soul of Jonathan was knit with the soul of David, and Jonathan loved him as his own soul.

І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 A nd Saul took him that day and would not let him return to his father’s house.

І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька.

3 T hen Jonathan and David made a covenant because he loved him as his own soul.

І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

4 A nd Jonathan stripped himself of the robe that was upon him and gave it to David and his garments, even to his sword and to his bow and to his girdle.

І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого.

5 A nd David went out wherever Saul sent him and behaved himself prudently, and Saul set him over the men of war, and he was accepted in the sight of all the people and also in the sight of Saul’s slaves.

І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.

6 ¶ And it came to pass as they came, when David was returned from the slaughter of the Philistine, that the women came out of all cities of Israel, singing and dancing, to meet King Saul, with tambourines, with joy, and with instruments of music.

І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами.

7 A nd the women sang as they played and said, Saul has slain his thousands and David his ten thousands.

І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

8 A nd Saul was very wroth, and the saying displeased him, and he said, They have ascribed unto David ten thousands, and to me they have ascribed but thousands; and what can he have more but the kingdom?

І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання!

9 A nd Saul eyed David from that day and forward.

І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида.

10 A nd it came to pass on the next day that the evil spirit from God came upon Saul, and he prophesied in the midst of the house, and David played with his hand as at other times, and there was a spear in Saul’s hand.

І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 A nd Saul cast the spear, saying, I will smite David to the wall with it. And David avoided out of his presence twice.

І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.

12 ¶ But Saul was afraid of David because the LORD was with him and had departed from Saul.

І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив.

13 T herefore, Saul removed him from him and made him captain over a thousand, and he went out and came in before the people.

І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом.

14 A nd David behaved himself prudently in all his ways, and the LORD was with him.

І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 T herefore, when Saul saw that he behaved himself very prudently, he was afraid of him.

І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його.

16 B ut all Israel and Judah loved David because he went out and came in before them.

А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними.

17 A nd Saul said to David, Behold I will give thee my elder daughter Merab to wife; only be thou valiant for me, and fight the LORD’s battles. For Saul said to himself, My hand shall not be against him, but the hand of the Philistines shall be against him.

І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян!

18 A nd David said unto Saul, Who am I, and what is my life or my father’s family in Israel that I should be son-in-law to the king?

А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?

19 A nd it came to pass at the time when Merab, Saul’s daughter, should have been given to David that she was given unto Adriel, the Meholathite, to wife.

І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 B ut Michal, Saul’s other daughter, loved David, and they told Saul, and the thing pleased him.

а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його.

21 A nd Saul said, I will give her to him that she may be a snare to him and that the hand of the Philistines may be against him. Therefore, Saul said to David, Thou shalt this day be my son-in-law with the other one.

І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною.

22 A nd Saul commanded his slaves, saying, Speak with David secretly and say, Behold, the king has delight in thee, and all his slaves love thee; now, therefore, be the king’s son-in-law.

І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем.

23 A nd Saul’s slaves spoke those words in the ears of David. And David said, Does it seem to you a light thing to be a king’s son-in-law, seeing that I am a poor man and lightly esteemed?

І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна!

24 A nd the slaves of Saul told him, saying, David spoke these words.

І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид.

25 A nd Saul said, Thus shall ye say to David, The desire of the king is not in any dowry, but one hundred foreskins of the Philistines, to be avenged of the king’s enemies. For Saul thought to make David fall by the hand of the Philistines.

І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян.

26 A nd when his slaves told David these words, it pleased David well to be the king’s son-in-law, and the days were not expired.

І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі

27 T herefore David arose and went, he and his men, and slew of the Philistines two hundred men, and David brought their foreskins, and they gave them all to the king that he might be the king’s son-in-law. And Saul gave him Michal, his daughter, to wife.

встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу.

28 B ut Saul, seeing and knowing that the LORD was with David and that his daughter Michal loved him,

І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.

29 w as yet the more afraid of David; and Saul became David’s enemy continually.

А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні.

30 T hen the princes of the Philistines went forth, and it came to pass after they went forth that David behaved himself more prudently than all the slaves of Saul so that his name was much set by.

І виходили воювати филистимські провідники, і бувало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.