1 N ow it came about when he had finished speaking to Saul, that the soul of Jonathan was knit to the soul of David, and Jonathan loved him as himself.

І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 S aul took him that day and did not let him return to his father’s house.

І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька.

3 T hen Jonathan made a covenant with David because he loved him as himself.

І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

4 J onathan stripped himself of the robe that was on him and gave it to David, with his armor, including his sword and his bow and his belt.

І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого.

5 S o David went out wherever Saul sent him, and prospered; and Saul set him over the men of war. And it was pleasing in the sight of all the people and also in the sight of Saul’s servants.

І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.

6 I t happened as they were coming, when David returned from killing the Philistine, that the women came out of all the cities of Israel, singing and dancing, to meet King Saul, with tambourines, with joy and with musical instruments.

І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами.

7 T he women sang as they played, and said, “ Saul has slain his thousands, And David his ten thousands.”

І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

8 T hen Saul became very angry, for this saying displeased him; and he said, “They have ascribed to David ten thousands, but to me they have ascribed thousands. Now what more can he have but the kingdom?”

І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання!

9 S aul looked at David with suspicion from that day on. Saul Turns against David

І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида.

10 N ow it came about on the next day that an evil spirit from God came mightily upon Saul, and he raved in the midst of the house, while David was playing the harp with his hand, as usual; and a spear was in Saul’s hand.

І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 S aul hurled the spear for he thought, “I will pin David to the wall.” But David escaped from his presence twice.

І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.

12 N ow Saul was afraid of David, for the Lord was with him but had departed from Saul.

І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив.

13 T herefore Saul removed him from his presence and appointed him as his commander of a thousand; and he went out and came in before the people.

І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом.

14 D avid was prospering in all his ways for the Lord was with him.

І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 W hen Saul saw that he was prospering greatly, he dreaded him.

І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його.

16 B ut all Israel and Judah loved David, and he went out and came in before them.

А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними.

17 T hen Saul said to David, “ Here is my older daughter Merab; I will give her to you as a wife, only be a valiant man for me and fight the Lord’s battles.” For Saul thought, “My hand shall not be against him, but let the hand of the Philistines be against him.”

І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян!

18 B ut David said to Saul, “ Who am I, and what is my life or my father’s family in Israel, that I should be the king’s son-in-law?”

А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?

19 S o it came about at the time when Merab, Saul’s daughter, should have been given to David, that she was given to Adriel the Meholathite for a wife. David Marries Saul’s Daughter

І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 N ow Michal, Saul’s daughter, loved David. When they told Saul, the thing was agreeable to him.

а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його.

21 S aul thought, “I will give her to him that she may become a snare to him, and that the hand of the Philistines may be against him.” Therefore Saul said to David, “ For a second time you may be my son-in-law today.”

І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною.

22 T hen Saul commanded his servants, “Speak to David secretly, saying, ‘Behold, the king delights in you, and all his servants love you; now therefore, become the king’s son-in-law.’”

І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем.

23 S o Saul’s servants spoke these words to David. But David said, “Is it trivial in your sight to become the king’s son-in-law, since I am a poor man and lightly esteemed?”

І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна!

24 T he servants of Saul reported to him according to these words which David spoke.

І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид.

25 S aul then said, “Thus you shall say to David, ‘The king does not desire any dowry except a hundred foreskins of the Philistines, to take vengeance on the king’s enemies.’” Now Saul planned to make David fall by the hand of the Philistines.

І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян.

26 W hen his servants told David these words, it pleased David to become the king’s son-in-law. Before the days had expired

І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі

27 D avid rose up and went, he and his men, and struck down two hundred men among the Philistines. Then David brought their foreskins, and they gave them in full number to the king, that he might become the king’s son-in-law. So Saul gave him Michal his daughter for a wife.

встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу.

28 W hen Saul saw and knew that the Lord was with David, and that Michal, Saul’s daughter, loved him,

І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.

29 t hen Saul was even more afraid of David. Thus Saul was David’s enemy continually.

А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні.

30 T hen the commanders of the Philistines went out to battle, and it happened as often as they went out, that David behaved himself more wisely than all the servants of Saul. So his name was highly esteemed.

І виходили воювати филистимські провідники, і бувало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.