1 T hen it happened when David and his men came to Ziklag on the third day, that the Amalekites had made a raid on the Negev and on Ziklag, and had overthrown Ziklag and burned it with fire;

І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу, і побили Ціклаґ та спалили його огнем.

2 a nd they took captive the women and all who were in it, both small and great, without killing anyone, and carried them off and went their way.

І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.

3 W hen David and his men came to the city, behold, it was burned with fire, and their wives and their sons and their daughters had been taken captive.

І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю.

4 T hen David and the people who were with him lifted their voices and wept until there was no strength in them to weep.

І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.

5 N ow David’s two wives had been taken captive, Ahinoam the Jezreelitess and Abigail the widow of Nabal the Carmelite.

І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала.

6 M oreover David was greatly distressed because the people spoke of stoning him, for all the people were embittered, each one because of his sons and his daughters. But David strengthened himself in the Lord his God.

І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.

7 T hen David said to Abiathar the priest, the son of Ahimelech, “Please bring me the ephod.” So Abiathar brought the ephod to David.

І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: Принеси до мене ефода! І Евіятар приніс ефода до Давида.

8 D avid inquired of the Lord, saying, “ Shall I pursue this band? Shall I overtake them?” And He said to him, “Pursue, for you will surely overtake them, and you will surely rescue all.”

І запитав Давид Господа, говорячи: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її? А Він відказав йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш.

9 S o David went, he and the six hundred men who were with him, and came to the brook Besor, where those left behind remained.

І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.

10 B ut David pursued, he and four hundred men, for two hundred who were too exhausted to cross the brook Besor remained behind.

І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.

11 N ow they found an Egyptian in the field and brought him to David, and gave him bread and he ate, and they provided him water to drink.

І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.

12 T hey gave him a piece of fig cake and two clusters of raisins, and he ate; then his spirit revived. For he had not eaten bread or drunk water for three days and three nights.

І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзинок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.

13 D avid said to him, “To whom do you belong? And where are you from?” And he said, “I am a young man of Egypt, a servant of an Amalekite; and my master left me behind when I fell sick three days ago.

І запитав його Давид: Чий ти та звідкіля ти? А той відказав: Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому.

14 W e made a raid on the Negev of the Cherethites, and on that which belongs to Judah, and on the Negev of Caleb, and we burned Ziklag with fire.”

Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем.

15 T hen David said to him, “Will you bring me down to this band?” And he said, “Swear to me by God that you will not kill me or deliver me into the hands of my master, and I will bring you down to this band.”

І сказав йому Давид: Чи не заведеш мене до тієї орди? А той відповів: Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди.

16 W hen he had brought him down, behold, they were spread over all the land, eating and drinking and dancing because of all the great spoil that they had taken from the land of the Philistines and from the land of Judah.

І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного.

17 D avid slaughtered them from the twilight until the evening of the next day; and not a man of them escaped, except four hundred young men who rode on camels and fled.

І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали.

18 S o David recovered all that the Amalekites had taken, and rescued his two wives.

І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид урятував.

19 B ut nothing of theirs was missing, whether small or great, sons or daughters, spoil or anything that they had taken for themselves; David brought it all back.

І не пропало їм нічого: усе, від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, усе вернув Давид!

20 S o David had captured all the sheep and the cattle which the people drove ahead of the other livestock, and they said, “ This is David’s spoil.” The Spoils Are Divided

І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: Це Давидова здобич!

21 W hen David came to the two hundred men who were too exhausted to follow David, who had also been left at the brook Besor, and they went out to meet David and to meet the people who were with him, then David approached the people and greeted them.

Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.

22 T hen all the wicked and worthless men among those who went with David said, “Because they did not go with us, we will not give them any of the spoil that we have recovered, except to every man his wife and his children, that they may lead them away and depart.”

І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!

23 T hen David said, “You must not do so, my brothers, with what the Lord has given us, who has kept us and delivered into our hand the band that came against us.

А Давид сказав: Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку.

24 A nd who will listen to you in this matter? For as his share is who goes down to the battle, so shall his share be who stays by the baggage; they shall share alike.”

А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, рівно поділять.

25 S o it has been from that day forward, that he made it a statute and an ordinance for Israel to this day.

І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня.

26 N ow when David came to Ziklag, he sent some of the spoil to the elders of Judah, to his friends, saying, “Behold, a gift for you from the spoil of the enemies of the Lord:

І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав зо здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів,

27 t o those who were in Bethel, and to those who were in Ramoth of the Negev, and to those who were in Jattir,

тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,

28 a nd to those who were in Aroer, and to those who were in Siphmoth, and to those who were in Eshtemoa,

і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,

29 a nd to those who were in Racal, and to those who were in the cities of the Jerahmeelites, and to those who were in the cities of the Kenites,

і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина,

30 a nd to those who were in Hormah, and to those who were in Bor-ashan, and to those who were in Athach,

і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

31 a nd to those who were in Hebron, and to all the places where David himself and his men were accustomed to go.”

і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.