1 A fter the uproar had ceased, Paul sent for the disciples, and when he had exhorted them and taken his leave of them, he left to go to Macedonia.

А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.

2 W hen he had gone through those districts and had given them much exhortation, he came to Greece.

Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,

3 A nd there he spent three months, and when a plot was formed against him by the Jews as he was about to set sail for Syria, he decided to return through Macedonia.

і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 A nd he was accompanied by Sopater of Berea, the son of Pyrrhus, and by Aristarchus and Secundus of the Thessalonians, and Gaius of Derbe, and Timothy, and Tychicus and Trophimus of Asia.

Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.

5 B ut these had gone on ahead and were waiting for us at Troas.

Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.

6 W e sailed from Philippi after the days of Unleavened Bread, and came to them at Troas within five days; and there we stayed seven days.

А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.

7 O n the first day of the week, when we were gathered together to break bread, Paul began talking to them, intending to leave the next day, and he prolonged his message until midnight.

А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.

8 T here were many lamps in the upper room where we were gathered together.

А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 A nd there was a young man named Eutychus sitting on the window sill, sinking into a deep sleep; and as Paul kept on talking, he was overcome by sleep and fell down from the third floor and was picked up dead.

Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...

10 B ut Paul went down and fell upon him, and after embracing him, he said, “ Do not be troubled, for his life is in him.”

Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!

11 W hen he had gone back up and had broken the bread and eaten, he talked with them a long while until daybreak, and then left.

А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.

12 T hey took away the boy alive, and were greatly comforted. Troas to Miletus

А хлопця живим привели, і зраділи немало.

13 B ut we, going ahead to the ship, set sail for Assos, intending from there to take Paul on board; for so he had arranged it, intending himself to go by land.

А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 A nd when he met us at Assos, we took him on board and came to Mitylene.

А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.

15 S ailing from there, we arrived the following day opposite Chios; and the next day we crossed over to Samos; and the day following we came to Miletus.

І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.

16 F or Paul had decided to sail past Ephesus so that he would not have to spend time in Asia; for he was hurrying to be in Jerusalem, if possible, on the day of Pentecost. Farewell to Ephesus

Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 F rom Miletus he sent to Ephesus and called to him the elders of the church.

А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 A nd when they had come to him, he said to them, “You yourselves know, from the first day that I set foot in Asia, how I was with you the whole time,

І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,

19 s erving the Lord with all humility and with tears and with trials which came upon me through the plots of the Jews;

і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 h ow I did not shrink from declaring to you anything that was profitable, and teaching you publicly and from house to house,

як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.

21 s olemnly testifying to both Jews and Greeks of repentance toward God and faith in our Lord Jesus Christ.

І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 A nd now, behold, bound by the Spirit, I am on my way to Jerusalem, not knowing what will happen to me there,

І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,

23 e xcept that the Holy Spirit solemnly testifies to me in every city, saying that bonds and afflictions await me.

тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...

24 B ut I do not consider my life of any account as dear to myself, so that I may finish my course and the ministry which I received from the Lord Jesus, to testify solemnly of the gospel of the grace of God.

Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

25 “ And now, behold, I know that all of you, among whom I went about preaching the kingdom, will no longer see my face.

І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...

26 T herefore, I testify to you this day that I am innocent of the blood of all men.

Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,

27 F or I did not shrink from declaring to you the whole purpose of God.

бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 B e on guard for yourselves and for all the flock, among which the Holy Spirit has made you overseers, to shepherd the church of God which He purchased with His own blood.

Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 I know that after my departure savage wolves will come in among you, not sparing the flock;

Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...

30 a nd from among your own selves men will arise, speaking perverse things, to draw away the disciples after them.

Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...

31 T herefore be on the alert, remembering that night and day for a period of three years I did not cease to admonish each one with tears.

Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.

32 A nd now I commend you to God and to the word of His grace, which is able to build you up and to give you the inheritance among all those who are sanctified.

А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.

33 I have coveted no one’s silver or gold or clothes.

Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...

34 Y ou yourselves know that these hands ministered to my own needs and to the men who were with me.

Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 I n everything I showed you that by working hard in this manner you must help the weak and remember the words of the Lord Jesus, that He Himself said, ‘It is more blessed to give than to receive.’ ”

Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

36 W hen he had said these things, he knelt down and prayed with them all.

Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.

37 A nd they began to weep aloud and embraced Paul, and repeatedly kissed him,

І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...

38 g rieving especially over the word which he had spoken, that they would not see his face again. And they were accompanying him to the ship.

А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.