1 W hen it was decided that we would sail for Italy, they proceeded to deliver Paul and some other prisoners to a centurion of the Augustan cohort named Julius.

А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа.

2 A nd embarking in an Adramyttian ship, which was about to sail to the regions along the coast of Asia, we put out to sea accompanied by Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica.

І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня.

3 T he next day we put in at Sidon; and Julius treated Paul with consideration and allowed him to go to his friends and receive care.

А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

4 F rom there we put out to sea and sailed under the shelter of Cyprus because the winds were contrary.

А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були.

5 W hen we had sailed through the sea along the coast of Cilicia and Pamphylia, we landed at Myra in Lycia.

Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.

6 T here the centurion found an Alexandrian ship sailing for Italy, and he put us aboard it.

І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього.

7 W hen we had sailed slowly for a good many days, and with difficulty had arrived off Cnidus, since the wind did not permit us to go farther, we sailed under the shelter of Crete, off Salmone;

І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні.

8 a nd with difficulty sailing past it we came to a place called Fair Havens, near which was the city of Lasea.

І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.

9 W hen considerable time had passed and the voyage was now dangerous, since even the fast was already over, Paul began to admonish them,

А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

10 a nd said to them, “Men, I perceive that the voyage will certainly be with damage and great loss, not only of the cargo and the ship, but also of our lives.”

говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.

11 B ut the centurion was more persuaded by the pilot and the captain of the ship than by what was being said by Paul.

Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.

12 B ecause the harbor was not suitable for wintering, the majority reached a decision to put out to sea from there, if somehow they could reach Phoenix, a harbor of Crete, facing southwest and northwest, and spend the winter there.

А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.

13 W hen a moderate south wind came up, supposing that they had attained their purpose, they weighed anchor and began sailing along Crete, close inshore. Shipwreck

А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

14 B ut before very long there rushed down from the land a violent wind, called Euraquilo;

Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.

15 a nd when the ship was caught in it and could not face the wind, we gave way to it and let ourselves be driven along.

А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.

16 R unning under the shelter of a small island called Clauda, we were scarcely able to get the ship’s boat under control.

І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.

17 A fter they had hoisted it up, they used supporting cables in undergirding the ship; and fearing that they might run aground on the shallows of Syrtis, they let down the sea anchor and in this way let themselves be driven along.

Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.

18 T he next day as we were being violently storm-tossed, they began to jettison the cargo;

А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,

19 a nd on the third day they threw the ship’s tackle overboard with their own hands.

а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.

20 S ince neither sun nor stars appeared for many days, and no small storm was assailing us, from then on all hope of our being saved was gradually abandoned.

А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...

21 W hen they had gone a long time without food, then Paul stood up in their midst and said, “ Men, you ought to have followed my advice and not to have set sail from Crete and incurred this damage and loss.

А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.

22 Y et now I urge you to keep up your courage, for there will be no loss of life among you, but only of the ship.

А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.

23 F or this very night an angel of the God to whom I belong and whom I serve stood before me,

Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,

24 s aying, ‘Do not be afraid, Paul; you must stand before Caesar; and behold, God has granted you all those who are sailing with you.’

та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.

25 T herefore, keep up your courage, men, for I believe God that it will turn out exactly as I have been told.

Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

26 B ut we must run aground on a certain island.”

І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.

27 B ut when the fourteenth night came, as we were being driven about in the Adriatic Sea, about midnight the sailors began to surmise that they were approaching some land.

А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

28 T hey took soundings and found it to be twenty fathoms; and a little farther on they took another sounding and found it to be fifteen fathoms.

І, запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

29 F earing that we might run aground somewhere on the rocks, they cast four anchors from the stern and wished for daybreak.

І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день.

30 B ut as the sailors were trying to escape from the ship and had let down the ship’s boat into the sea, on the pretense of intending to lay out anchors from the bow,

А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть,

31 P aul said to the centurion and to the soldiers, “Unless these men remain in the ship, you yourselves cannot be saved.”

то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!

32 T hen the soldiers cut away the ropes of the ship’s boat and let it fall away.

Тоді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти.

33 U ntil the day was about to dawn, Paul was encouraging them all to take some food, saying, “Today is the fourteenth day that you have been constantly watching and going without eating, having taken nothing.

А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

34 T herefore I encourage you to take some food, for this is for your preservation, for not a hair from the head of any of you will perish.”

Тому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина!

35 H aving said this, he took bread and gave thanks to God in the presence of all, and he broke it and began to eat.

А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти.

36 A ll of them were encouraged and they themselves also took food.

Тоді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати.

37 A ll of us in the ship were two hundred and seventy-six persons.

А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість.

38 W hen they had eaten enough, they began to lighten the ship by throwing out the wheat into the sea.

І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

39 W hen day came, they could not recognize the land; but they did observe a bay with a beach, and they resolved to drive the ship onto it if they could.

А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили, як можна, приплисти з кораблем.

40 A nd casting off the anchors, they left them in the sea while at the same time they were loosening the ropes of the rudders; and hoisting the foresail to the wind, they were heading for the beach.

Підняли тоді кітви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворозки в стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й покерували до берега.

41 B ut striking a reef where two seas met, they ran the vessel aground; and the prow stuck fast and remained immovable, but the stern began to be broken up by the force of the waves.

Та ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілкому: ніс загруз й позоставсь нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль...

42 T he soldiers’ plan was to kill the prisoners, so that none of them would swim away and escape;

Вояки ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котрийсь не поплив і не втік.

43 b ut the centurion, wanting to bring Paul safely through, kept them from their intention, and commanded that those who could swim should jump overboard first and get to land,

Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили,

44 a nd the rest should follow, some on planks, and others on various things from the ship. And so it happened that they all were brought safely to land.

а інші хто на дошках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!