1 N ow the famine was severe in the land.

А голод став тяжкий у тім Краї.

2 S o it came about when they had finished eating the grain which they had brought from Egypt, that their father said to them, “Go back, buy us a little food.”

І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі!

3 J udah spoke to him, however, saying, “ The man solemnly warned us, ‘You shall not see my face unless your brother is with you.’

І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!

4 I f you send our brother with us, we will go down and buy you food.

Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі.

5 B ut if you do not send him, we will not go down; for the man said to us, ‘You will not see my face unless your brother is with you.’”

А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами.

6 T hen Israel said, “Why did you treat me so badly by telling the man whether you still had another brother?”

І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?

7 B ut they said, “The man questioned particularly about us and our relatives, saying, ‘ Is your father still alive? Have you another brother?’ So we answered his questions. Could we possibly know that he would say, ‘Bring your brother down’?”

А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?

8 J udah said to his father Israel, “Send the lad with me and we will arise and go, that we may live and not die, we as well as you and our little ones.

І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

9 I myself will be surety for him; you may hold me responsible for him. If I do not bring him back to you and set him before you, then let me bear the blame before you forever.

Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

10 F or if we had not delayed, surely by now we could have returned twice.”

А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.

11 T hen their father Israel said to them, “If it must be so, then do this: take some of the best products of the land in your bags, and carry down to the man as a present, a little balm and a little honey, aromatic gum and myrrh, pistachio nuts and almonds.

І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

12 T ake double the money in your hand, and take back in your hand the money that was returned in the mouth of your sacks; perhaps it was a mistake.

А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка.

13 T ake your brother also, and arise, return to the man;

А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа.

14 a nd may God Almighty grant you compassion in the sight of the man, so that he will release to you your other brother and Benjamin. And as for me, if I am bereaved of my children, I am bereaved.”

А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!...

15 S o the men took this present, and they took double the money in their hand, and Benjamin; then they arose and went down to Egypt and stood before Joseph. Joseph Sees Benjamin

І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

16 W hen Joseph saw Benjamin with them, he said to his house steward, “Bring the men into the house, and slay an animal and make ready; for the men are to dine with me at noon.”

І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні.

17 S o the man did as Joseph said, and brought the men to Joseph’s house.

І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому.

18 N ow the men were afraid, because they were brought to Joseph’s house; and they said, “ It is because of the money that was returned in our sacks the first time that we are being brought in, that he may seek occasion against us and fall upon us, and take us for slaves with our donkeys.”

І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли...

19 S o they came near to Joseph’s house steward, and spoke to him at the entrance of the house,

І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім.

20 a nd said, “Oh, my lord, we indeed came down the first time to buy food,

І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

21 a nd it came about when we came to the lodging place, that we opened our sacks, and behold, each man’s money was in the mouth of his sack, our money in full. So we have brought it back in our hand.

І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!

22 W e have also brought down other money in our hand to buy food; we do not know who put our money in our sacks.”

А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків...

23 H e said, “ Be at ease, do not be afraid. Your God and the God of your father has given you treasure in your sacks; I had your money.” Then he brought Simeon out to them.

А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона.

24 T hen the man brought the men into Joseph’s house and gave them water, and they washed their feet; and he gave their donkeys fodder.

І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

25 S o they prepared the present for Joseph’s coming at noon; for they had heard that they were to eat a meal there.

І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

26 W hen Joseph came home, they brought into the house to him the present which was in their hand and bowed to the ground before him.

І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.

27 T hen he asked them about their welfare, and said, “ Is your old father well, of whom you spoke? Is he still alive?”

А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?

28 T hey said, “Your servant our father is well; he is still alive.” They bowed down in homage.

А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі.

29 A s he lifted his eyes and saw his brother Benjamin, his mother’s son, he said, “Is this your youngest brother, of whom you spoke to me?” And he said, “ May God be gracious to you, my son.”

І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!

30 J oseph hurried out for he was deeply stirred over his brother, and he sought a place to weep; and he entered his chamber and wept there.

І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...

31 T hen he washed his face and came out; and he controlled himself and said, “ Serve the meal.”

І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба!

32 S o they served him by himself, and them by themselves, and the Egyptians who ate with him by themselves, because the Egyptians could not eat bread with the Hebrews, for that is loathsome to the Egyptians.

І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

33 N ow they were seated before him, the firstborn according to his birthright and the youngest according to his youth, and the men looked at one another in astonishment.

І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним.

34 H e took portions to them from his own table, but Benjamin’s portion was five times as much as any of theirs. So they feasted and drank freely with him.

І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.