1 B ut the hunger and destitution and starvation were very severe and extremely distressing in the land.

А голод став тяжкий у тім Краї.

2 A nd when had eaten up the grain which the men had brought from Egypt, their father said to them, Go again; buy us a little food.

І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі!

3 B ut Judah said to him, The man solemnly and sternly warned us, saying, You shall not see my face again unless your brother is with you.

І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!

4 I f you will send our brother with us, we will go down and buy you food;

Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі.

5 B ut if you will not send him, we will not go down; for the man said to us, You shall not see my face unless your brother is with you.

А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами.

6 A nd Israel said, Why did you do me such a wrong and suffer this evil to come upon me by telling the man that you had another brother?

І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?

7 A nd they said, The man asked us straightforward questions about ourselves and our relatives. He said, Is your father still alive? Have you another brother? And we answered him accordingly. How could we know that he would say, Bring your brother down here?

А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?

8 A nd Judah said to Israel his father, Send the lad with me and we will arise and go, that we may live and not die, both we and you and also our little ones.

І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

9 I will be security for him; you shall require him of me; if I do not bring him back to you and put him before you, then let me bear the blame forever.

Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

10 F or if we had not lingered like this, surely by now we would have returned the second time.

А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.

11 A nd their father Israel said to them, If it must be so, now do this; take of the choicest products in the land in your sacks and carry down a present to the man, a little balm (balsam) and a little honey, aromatic spices and gum (of rock rose) or ladanum, pistachio nuts, and almonds.

І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

12 A nd take double the money with you; and the money that was put back in the mouth of your sacks, carry it again with you; there is a possibility that was an oversight.

А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка.

13 T ake your brother and arise and return to the man;

А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа.

14 M ay God Almighty give you mercy and favor before the man, that he may release to you your other brother and Benjamin. If I am bereaved, I am bereaved.

А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!...

15 T hen the men took the present, and they took double the money with them, and Benjamin; and they arose and went down to Egypt and stood before Joseph.

І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

16 A nd when Joseph saw Benjamin with them, he said to the steward of his house, Bring the men into the house and kill an animal and make ready, for the men will dine with me at noon.

І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні.

17 A nd the man did as Joseph ordered and brought the men to Joseph’s house.

І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому.

18 T he men were afraid because they were brought to Joseph’s house; and they said, We are brought in because of the money that was returned in our sacks the first time we came, so that he may find occasion to accuse and assail us, take us for slaves, and seize our donkeys.

І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли...

19 S o they came near to the steward of Joseph’s house and talked with him at the door of the house,

І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім.

20 A nd said, O sir, we came down truly the first time to buy food;

І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

21 A nd when we came to the inn, we opened our sacks and there was each man’s money, full weight, returned in the mouth of his sack. Now we have brought it back again.

І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!

22 A nd we have brought down with us other money to buy food; we do not know who put our money in our sacks.

А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків...

23 B ut said, Peace be to you, fear not; your God and the God of your father has given you treasure in your sacks. I received your money. And he brought Simeon out to them.

А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона.

24 A nd the man brought the men into Joseph’s house and gave them water, and they washed their feet; and he gave their donkeys provender.

І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

25 A nd they made ready the present they had brought for Joseph before his coming at noon, for they heard that they were to dine there.

І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

26 A nd when Joseph came home, they brought into the house to him the present which they had with them, and bowed themselves to him to the ground.

І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.

27 H e asked them of their welfare and said, Is your old father well, of whom you spoke? Is he still alive?

А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?

28 A nd they answered, Your servant our father is in good health; he is still alive. And they bowed down their heads and made obeisance.

А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі.

29 A nd he looked up and saw his brother Benjamin, his mother’s son, and said, Is this your youngest brother, of whom you spoke to me? And he said, God be gracious to you, my son!

І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!

30 A nd Joseph hurried from the room, for his heart yearned for his brother, and he sought privacy to weep; so he entered his chamber and wept there.

І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...

31 A nd he washed his face and went out, and, restraining himself, said, Let dinner be served.

І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба!

32 A nd set out for by himself, and for by themselves, and for those Egyptians who ate with him by themselves, according to the Egyptian custom not to eat food with the Hebrews; for that is an abomination to the Egyptians.

І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

33 A nd were given seats before him—the eldest according to his birthright and the youngest according to his youth; and the men looked at one another amazed.

І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним.

34 t ook and sent helpings to them from before him, but Benjamin’s portion was five times as much as any of theirs. And they drank freely and were merry with him.

І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.