1 A nd he commanded the steward of his house, saying, Fill the men’s sacks with food, as much as they can carry, and put every man’s money in his sack’s mouth.

І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

2 A nd put my cup, the silver cup, in the sack’s mouth of the youngest, with his grain money. And did according to what Joseph had said.

А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був.

3 A s soon as the morning was light, the men were sent away, they and their donkeys.

Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли.

4 W hen they had left the city and were not yet far away, Joseph said to his steward, Up, follow after the men; and when you overtake them, say to them, Why have you rewarded evil for good?

Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро?

5 I s it not my master’s drinking cup with which he divines ? You have done wrong in doing this.

Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке.

6 A nd the steward overtook them, and he said to them these same words.

І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

7 T hey said to him, Why does my lord say these things? Far be it from your servants to do such a thing!

А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ...

8 N ote that the money which we found in the mouths of our sacks we brought back to you from the land of Canaan. Is it likely then that we would steal from your master’s house silver or gold?

Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

9 W ith whomever of your servants is found, not only let that one die, but the rest of us will be my lord’s slaves.

У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові.

10 A nd the steward said, Now let it be as you say: he with whom is found shall be my slave, but you shall be blameless.

А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті.

11 T hen quickly every man lowered his sack to the ground and every man opened his sack.

І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

12 A nd searched, beginning with the eldest and stopping with the youngest; and the cup was found in Benjamin’s sack.

І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

13 T hen they rent their clothes; and after each man had loaded his donkey again, they returned to the city.

І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

14 J udah and his brethren came to Joseph’s house, for he was still there; and they fell prostrate before him.

І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю.

15 J oseph said to them, What is this thing that you have done? Do you not realize that such a man as I can certainly detect and know by divination ?

І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?

16 A nd Judah said, What shall we say to my lord? What shall we reply? Or how shall we clear ourselves, since God has found out and exposed the iniquity of your servants? Behold, we are my lord’s slaves, the rest of us as well as he with whom the cup is found.

А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.

17 B ut said, God forbid that I should do that; but the man in whose hand the cup is found, he shall be my servant; and as for you, arise and go in peace to your father.

А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.

18 T hen Judah came close to and said, O my lord, let your servant, I pray you, speak a word to you in private, and let not your anger blaze against your servant, for you are as Pharaoh.

І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

19 M y lord asked his servants, saying, Have you a father or a brother?

Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат?

20 A nd we said to my lord, We have a father—an old man—and a young child of his old age; and his brother is dead, and he alone is left of his mother’s, and his father loves him.

І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

21 A nd you said to your servants, Bring him down to me, that I may set my eyes on him.

А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього.

22 A nd we said to my lord, The lad cannot leave his father; for if he should do so, his father would die.

І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.

23 A nd you told your servants, Unless your youngest brother comes with you, you shall not see my face again.

А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого.

24 A nd when we went back to your servant my father, we told him what my lord had said.

І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

25 A nd our father said, Go again and buy us a little food.

А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.

26 B ut we said, We cannot go down. If our youngest brother is with us, then we will go down; for we may not see the man’s face except our youngest brother is with us.

А ми відказали: Не можемо зійти.

27 A nd your servant my father said to us, You know that my wife bore me two sons:

І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя.

28 A nd the one went out from me, and I said, Surely he is torn to pieces, and I have never seen him since.

Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер.

29 A nd if you take this son also from me, and harm or accident should befall him, you will bring down my gray hairs with sorrow and evil to Sheol (the place of the dead).

А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.

30 N ow therefore, when I come to your servant my father and the lad is not with us, since his life is bound up in the lad’s life and his soul knit with the lad’s soul,

А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією,

31 W hen he sees that the lad is not with us, he will die; and your servants will be responsible for his death and will bring down the gray hairs of your servant our father with sorrow to Sheol.

То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...

32 F or your servant became security for the lad to my father, saying, If I do not bring him to you, then I will bear the blame to my father forever.

Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!

33 N ow therefore, I pray you, let your servant remain instead of the youth a slave to my lord, and let the young man go home with his brothers.

А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!...

34 F or how can I go up to my father if the lad is not with me?—lest I witness the woe and the evil that will come upon my father.

Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.