1 A nd started to speak to them in parables. A man planted a vineyard and put a hedge around it and dug a pit for the winepress and built a tower and let it out to vinedressers and went into another country.

І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

2 W hen the season came, he sent a bond servant to the tenants to collect from them some of the fruit of the vineyard.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

3 B ut they took him and beat him and sent him away without anything.

Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 A gain he sent to them another bond servant, and they stoned him and wounded him in the head and treated him shamefully.

І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

5 A nd he sent another, and that one they killed; then many others—some they beat, and some they put to death.

Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

6 H e had still one left, a beloved son; last of all he sent him to them, saying, They will respect my son.

І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

7 B ut those tenants said to one another, Here is the heir; come on, let us put him to death, and the inheritance will be ours.

А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

8 A nd they took him and killed him, and threw outside the vineyard.

І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

9 N ow what will the owner of the vineyard do? He will come and destroy the tenants, and give the vineyard to others.

Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 H ave you not even read this Scripture: The very Stone which '> after putting It to the test] the builders rejected has become the Head of the corner;

Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

11 T his is from the Lord and is His doing, and it is marvelous in our eyes?

Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

12 A nd they were trying to get hold of Him, but they were afraid of the people, for they knew that He spoke this parable with reference to and against them. So they left Him and departed.

І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 B ut they sent some of the Pharisees and of the Herodians to Him for the purpose of entrapping Him in His speech.

І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 A nd they came up and said to Him, Teacher, we know that You are sincere and what You profess to be, that You cannot lie, and that You have no personal bias for anyone; for You are not influenced by partiality and have no regard for anyone’s external condition or position, but in truth You teach the way of God. Is it lawful (permissible and right) to give tribute ( poll taxes) to Caesar or not?

Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

15 S hould we pay or should we not pay ? But knowing their hypocrisy, He asked them, Why do you put Me to the test? Bring Me a coin (a denarius), so I may see it.

А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

16 A nd they brought. Then He asked them, Whose image (picture) is this? And whose superscription ( title)? They said to Him, Caesar’s.

І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

17 J esus said to them, Pay to Caesar the things that are Caesar’s and to God the things that are God’s. And they stood marveling and greatly amazed at Him.

Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

18 A nd Sadducees came to Him, who say there is no resurrection, and they asked Him a question, saying,

І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

19 T eacher, Moses gave us that if a man’s brother died, leaving a wife but no child, the man must marry the widow and raise up offspring for his brother.

Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

20 N ow there were seven brothers; the first one took a wife and died, leaving no children.

Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

21 A nd the second married her, and died, leaving no children; and the third did the same;

Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

22 A nd all seven, leaving no children. Last of all, the woman died also.

І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 N ow in the resurrection, whose wife will she be? For the seven were married to her.

А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

24 J esus said to them, Is not this where you wander out of the way and go wrong, because you know neither the Scriptures nor the power of God?

Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

25 F or when they arise from among the dead, do not marry nor are given in marriage, but are like the angels in heaven.

Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

26 B ut concerning the dead being raised—have you not read in the book of Moses, about the bush, how God said to him, I am the God of Abraham and the God of Isaac and the God of Jacob?

Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

27 H e is not the God of dead, but of living! You are very wrong.

Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

28 T hen one of the scribes came up and listened to them disputing with one another, and, noticing that Jesus answered them fitly and admirably, he asked Him, Which commandment is first and most important of all '> in its nature]?

А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

29 J esus answered, The first and principal one of all commands is: Hear, O Israel, The Lord our God is one Lord;

Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

30 A nd you shall love the Lord your God out of and with your whole heart and out of and with all your soul (your life) and out of and with all your mind (with your faculty of thought and your moral understanding) and out of and with all your strength. This is the first and principal commandment.

І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

31 T he second is like it and is this, You shall love your neighbor as yourself. There is no other commandment greater than these.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

32 A nd the scribe said to Him, Excellently and fitly and admirably answered, Teacher! You have said truly that He is One, and there is no other but Him;

І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

33 A nd to love Him out of and with all the heart and with all the understanding '> faculty of quick apprehension and intelligence and keenness of discernment] and with all the strength, and to love one’s neighbor as oneself, is much more than all the whole burnt offerings and sacrifices.

і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

34 A nd when Jesus saw that he answered intelligently (discreetly and having his wits about him), He said to him, You are not far from the kingdom of God. And after that no one ventured or dared to ask Him any further question.

Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 A nd as Jesus taught in '> porch or court of] the temple, He said, How can the scribes say that the Christ is David’s Son?

Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

36 D avid himself, in the Holy Spirit, declared, The Lord said to my Lord, Sit at My right hand until I make Your enemies under Your feet.

Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

37 D avid himself calls Him Lord; so how can it be that He is his Son? Now the great mass of the people heard gladly.

Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

38 A nd in His teaching, He said, Beware of the scribes, who like to go around in long robes and greetings in the marketplaces,

Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

39 A nd the front seats in the synagogues and the chief couches (places of honor) at feasts,

і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

40 W ho devour widows’ houses and to cover it up make long prayers. They will receive the heavier condemnation.

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

41 A nd He sat down opposite the treasury and saw how the crowd was casting money into the treasury. Many rich were throwing in large sums.

І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

42 A nd a widow who was poverty-stricken came and put in two copper mites, which together make half of a cent.

І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

43 A nd He called His disciples and said to them, Truly and surely I tell you, this widow, poverty-stricken, has put in more than all those contributing to the treasury.

І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 F or they all threw in out of their abundance; but she, out of her deep poverty, has put in everything that she had— all she had on which to live.

Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...