1 И почна да им говори с притчи: Един човек насади лозе, огради го с плет, изкопа лин и съгради кула, и даде го под наем на земеделците, и отиде в чужбина.

І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

2 И във времето на <плода> изпрати един слуга до земеделците да прибере от земеделците от плода на лозето.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

3 А те го хванаха, биха го, и го отпратиха празен.

Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 П ак изпрати до тях друг слуга; и нему счупиха главата, и безсрамно го оскърбиха.

І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

5 И зпрати и друг, когото убиха; и мнозина други, <от които> едни биха, а други убиха.

Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

6 О ще един имаше той, един възлюбен син; него изпрати последен до тях, като думаше: Ще почетат сина ми.

І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

7 А тия земеделци рекоха помежду си: Тоя е наследникът; елате да го убием, и наследството ще бъде наше.

А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

8 И тъй хванаха го и го убиха, и хвърлиха го вън от лозето.

І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

9 К акво, прочее, ще стори стопанинът на лозето? Ще дойде и ще погуби тия земеделци, а лозето ще даде на други.

Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Н е сте ли прочели нито това писание: - "Камъкът, който отхвърлиха зидарите, Той стана глава на ъгъла,

Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

11 О т Господа е това. И чудно е в нашите очи"?

Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

12 И < първенците> искаха да Го хванат (но се побояха от народа), понеже разбраха, че за тях изрече тая притча. И оставиха Го и си отидоха.

І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 Т огава пращат при Него някои от фарисеите и иродианите за да Го впримчат в говоренето Му.

І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 И те, като дойдоха казаха Му: Учителю, знаем, че си искрен и не Те е грижа от никого; защото не гледаш на лицето на човеците, но учиш Божия път според истината. Право ли е да даваме данък на Кесаря, или не?

Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

15 Д а даваме ли, или да не даваме? А Той, като разбра лицемерието им, рече им: Защо Ме изпитвате? Донесете Ми един пеняз да го видя.

А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

16 И те Му донесоха. Тогава им казва: Чий е тоя образ и надпис? А те му рекоха: Кесарев.

І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

17 И сус им рече: Отдавайте Кесаревото на Кесаря, и Божието на Бога. И те много се зачудиха на Него.

Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

18 С лед това дохождат при Него садукеи, които казват, че няма възкресение; и питат Го, казвайки:

І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

19 У чителю, Моисей ни написа, че ако някому умре брат и остави жена, а чадо не остави, то брат му да вземе жена му и да въздигне потомък на брата си.

Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

20 П рочее, имаше седем братя; и първият взе жена; и когато умря не остави потомък.

Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

21 В зе я и вторият, умря, и не остави потомък; също и третият.

Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

22 И седмината не оставиха потомство. А подир всички умря и жената.

І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 В ъв възкресението, на кого от тях ще бъде жена? защото и седмината я имаха за жена.

А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

24 И сус им рече: Не за това ли се заблуждавате, понеже не знаете писанията нито Божията сила?

Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

25 З ащото когато възкръснат от мъртвите, нито се женят нито се омъжват, но са като ангели на небесата.

Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

26 А за мъртвите, че биват възкресени, не сте ли чели в книгата на Моисея, <на мястото>, при къпината, как Бог му говори, казвайки: "Аз съм Бог Авраамов, Бог Исааков и Бог Яковов"?

Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

27 Т ой не е Бог на мъртвите, а на живите. Вие много се заблуждавате.

Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

28 А един от книжниците, който дойде и ги чу, когато се препираха, като видя, че им отговори добре, пита Го: Коя заповед е първа от всички?

А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

29 И сус отговори: Първата е: "Слушай, Израилю; Господ нашият Бог е един Господ;

Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

30 и да възлюбиш Господа твоя Бог с цялото си сърце, с цялата си душа, с всичкия си ум и с всичката си сила".

І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

31 А ето втората <заповед:> "Да възлюбиш ближния си като себе си". Друга заповед по-голяма от тия няма.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

32 И книжникът Му рече: Превъзходно, Учителю! Ти право каза, че <Бог> е един; и няма друг освен Него;

І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

33 и да Го люби човек от все сърце, с всичкия си разум, и с всичката си сила, и да люби ближния си като себе Си, това е много повече от всичките всеизгаряния и жертви.

і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

34 И сус, като видя, че отговори разумно, рече му: Не си далеч от Божието царство. И никой вече не дръзна да Му задава въпроси.

Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 И когато поучаваше в храма, Исус проговори, казвайки: Как думат книжниците, че Христос е Давидов син?

Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

36 С ам Давид каза чрез Светия Дух: - "Рече Господ на Моя Господ; Седи отдясно Ми, Докле положа враговете Ти за Твое подножие".

Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

37 С ам Давид го нарича Господ; тогава как да е негов син? И голямото множество Го слушаше с удоволствие.

Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

38 И в поучението Си казваше: Пазете се от книжниците, които обичат да ходят пременени, и <да приемат> поздравите по пазарите,

Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

39 и първите столове по синагогите, и първите места при угощенията;

і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

40 т ия, които изпояждат домовете на вдовиците, даже когато за показ принасят дълги молитви. Тия ще приемат по-голямо осъждение.

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

41 И като седна <Исус> срещу съкровищницата, гледаше как народът пускаше пари в съкровищницата; и мнозина богаташи пускаха много.

І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

42 А една бедна вдовица дойде и пусна две лепти, сиреч, един кодрант.

І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

43 И повика учениците Си и каза им: Истина ви казвам, тая бедна вдовица пусна повече от всичките, които пускат в съкровищницата;

І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 з ащото те всички пускат от излишъка си, а тя от немотията си пусна всичко що имаше, целия си имот.

Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...