1 И Господното слово дойде към мене и рече:

(21-6) І було мені слово Господнє таке:

2 С ине човешки, насочи лицето си към Ерусалим, и направи да капне <словото ти> към светите места и пророкувай против Израилевата земя;

(21-7) Сину людський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.

3 и кажи на Израилевата земя: Така казва Господ: Ето, Аз съм против тебе, и като изтегля ножа Си из ножницата ще отсека от тебе и праведния и нечестивия.

(21-8) І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з піхви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого.

4 П рочее, понеже ще отсека от тебе и праведния и нечестивия, за това ножът Ми ще излезе из ножницата си против всяка твар, от юг до север;

(21-9) Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому вийде Мій меч проти кожного тіла від півдня на північ.

5 и всяка твар ще познае, че Аз Господ изтеглих ножа Си из ножницата му; няма да се върне вече.

(21-10) І кожне тіло пізнає, що Я Господь, витяг меча Свого з піхви його, уже не вернеться він!

6 З атова ти, сине човешки, въздъхни; със съкрушен кръст и с огорчение въздъхни пред тях.

(21-11) А ти, сину людський, стогни, ніби мав би ти зламані стегна, і гірко стогни на їхніх очах!

7 И когато ти рекат: Защо въздишаш? кажи: Поради известието, че иде; всяко сърце ще се стопи, всичките ръце ще ослабват, всеки дух ще примре, и всичките колена ще станат като вода; ето, иде, и ще се сбъдне, казва Господ Иеова.

(21-12) І буде, коли тобі скажуть: Чого то ти стогнеш? то скажеш: На звістку, що йде, і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайдуться водою! Оце прийде та станеться, каже Господь Бог.

8 И Господното слово дойде към мене и рече:

(21-13) І було мені слово Господнє таке:

9 С ине човешки, пророкувай, казвайки: Така казва Господ: Речи: Меч! меч се остри, още се излъсква;

(21-14) Сину людський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, нагострений він та блискучий!

10 о стри се за да извърши голямо клане; излъсква се за да лъщи. Можем ли, прочее, да се веселим? <Това е> жезълът на сина ми, който презира всяко дърво.

(21-15) Щоб приносити жертву нагострений він, щоб блищати він був полірований. Хіба будемо радіти? Хіба жезло сина Мого легковажить усякеє дерево?

11 Д аде се да се излъска за да се държи в ръка; тоя меч е наострен и излъскан за да се даде в ръката на погубителя.

(21-16) І дали його виполірувати, щоб узяти в долоню. Це нагострений меч, і він полірований, щоб дати його в руку вбивця...

12 И звикай и излелекай, сине човешки, защото той е върху людете Ми, върху всичките Израилеви първенци; ужас нападна людете Ми поради меча; затова, удари го по бедрото си;

(21-17) Кричи та реви, сину людський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по стегнах!

13 З ащото има изпитание; и какво ако и презиращият жезъл не би съществувал вече, казва Господ Иеова?

(21-18) Та він уже випробуваний. Та що ж тепер, коли йому жезло обридло? Він не встоїть, каже Господь Бог.

14 Т и, прочее, сине човешки, пророкувай и изпляскай с ръце; и нека мечът удвои, нека мечът утрои, <числото> на ранените; той е мечът на ранените големци, който ще ви обсади отвред.

(21-19) А ти, сину людський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подвоїться та потроїться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружляє довкола них.

15 Н анесох ужаса на меча против всичките им порти, за да се стопи <всяко> сърце, и за да се спъват по-често. Уви! приготви се за да блещи, наточи се за да коли.

(21-20) Щоб стопилося серце й полягло якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різанину меча. О горе, він справді зроблений блискучим, виполіруваним на різанину!

16 С тегни се <мечо>, нападни надясно; насочи се, нападни наляво; където и да се обърне лицето ти.

(21-21) Об'єднайся, праворуч іди, зверни ліворуч, іди, куди тільки звернене буде вістря твоє...

17 И Аз ще плесна с ръце и ще удовлетворя яростта Си. Аз Господ изговорих това.

(21-22) І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспокою. Я, Господь, це прорік!

18 Г осподното слово дойде пак към мене и рече:

(21-23) І було мені слово Господнє таке:

19 П ри това, сине човешки, ти си определи два пътя, за да замине мечът на вавилонския цар; и двата ще излизат от същата земя; и направи показалец {Еврейски: Ръка.}, направи го при началото на пътя за града.

(21-24) А ти, сину людський, признач собі дві дорозі, якими прибуде меч вавилонського царя. Вони вийдуть обидві із краю одного, а ти вистругай дороговказну руку, на початку дороги до міста її вистругай.

20 О предели път за да мине мечът в Рава на амонците и в укрепения Ерусалим в Юда.

(21-25) Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим.

21 З ащото вавилонският цар се спря при раздвояването на пътя, гдето започват двата пътя, за да почародействува; разтърси стрелите, допита се до терафимите, прегледа черния дроб.

(21-26) Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на початку двох доріг. Щоб ворожити чарами, трясе він стрілами, питає домашніх божків, розглядає печінку.

22 В десницата му е жребието за Ерусалим, за да се поставят стеноломи, да се даде заповед {Еврейски: Отварят уста.} за клане, да се издигне глас с възклицание, да се поставят стеноломи срещу портите, да се издигнат могили, да се съградят крепости.

(21-27) У правиці його був чар на Єрусалим, щоб поставити муроломи, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос окриком, щоб поставити муроломи на брами, щоб насипати вала, щоб збудувати башту.

23 Н о това ще бъде като суетно чародеяние пред очите на ония, които им се заклеха; обаче той ще им напомни беззаконието, за да се хванат.

(21-28) Але буде це їм в їхніх очах, як чарування марнотне, буде для них заприсяження присягами, та він згадає провину, щоб були вони схоплені.

24 З атова, така казва Господ Иеова: Понеже направихте да се помни беззаконието ви с откриването на престъпленията ви, тъй щото да се явят греховете ви във всичките ви дела, - понеже направихте себе си да бъдете спомнени, ще бъдете хванати в ръце.

(21-29) Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб бачені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, у ворожі руки схоплені будете!

25 А ти, смъртоносно ранени, скверни княже Израилев, чийто ден е настъпил, когато беззаконието <е стигнало> до края си,

(21-30) А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої,

26 т ака казва Господ Иеова: Снеми митрата и свали короната; тя няма вече <да бъде> такава, възвиси смирения, а смири възвисения.

(21-31) так говорить Господь Бог: Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке, а високе понизиться!

27 А з ще я катурна, катурна, катурна, та и това няма да трае, докле дойде оня, комуто принадлежи; и <нему> ще я дам.

(21-32) Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам!

28 И ти сине човешки, пророкувай като речеш: Така казва Господ Иеова за амонците и за тяхното укоряване. Кажи: Меч, меч е изтеглен, излъскан за да коли, и блестящ за да изтреби,

(21-33) А ти, сину людський, пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню ганьбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різанину, блискучий, щоб блищав, як та блискавка,

29 д окато те виждат за тебе суетно видение, и докато чародействуват на тебе лъжа, от което ще бъдеш прострян на врата на смъртно ранените нечестивци, чиито ден е настъпил, когато беззаконието <е стигнало> до края си.

(21-34) для тебе бачили обманні видіння, пророкували для тебе неправду, щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день прийде в час кари кінцевої.

30 В ърни го в ножницата му. На мястото гдето си бил създаден, в родната ти земя, ще те съдя.

(21-35) Верни ж меча до піхви його! У місці, де створений ти, у краю походження твого осуджу Я тебе!

31 Щ е излея негодуванието Си върху тебе, с огнения Си гняв ще духна върху тебе, и ще те предам в ръцете на скотски мъже, които са способни да погубят.

(21-36) І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересердя Свого на тебе дмухну, і дам тебе в руку людей зухвалих, які знищення замишляють!

32 Щ е станеш гориво за огън; кръвта ти ще бъде всред земята <ти>; не ще има вече спомен за тебе; защото Аз Господ изговорих това.

(21-37) Ти станеш огневі на їжу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це!