1 И рече на учениците Си: Не е възможно да не дойдат съблазните; но горко на онзи, чрез който дохождат!

І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони!

2 П о-добре би било за него да се окачи един голям воденичен камък на врата му и да бъде хвърлен в морето, а не да съблазни един от тия малките.

Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!

3 В нимавайте на себе си. Ако прегреши брат ти, смъмри го; и ако се покае прости му.

Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому.

4 И седем пъти на ден ако ти сгреши, и седем пъти се обърне към тебе и каже: Покайвам се, прощавай му.

І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому!

5 И апостолите рекоха на Господа: Придай ни вяра.

І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри!

6 А Господ рече: Ако имате вяра колкото синапово зърно, казали бихте на тая черница: Изкорени се и насади се в морето, и тя би ви послушала.

А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас!

7 А кой от вас, ако има слуга да му оре или да му пасе, ще му рече веднага, щом си дойде от нивата: Влез да ядеш?

Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу?

8 Н апротив не ще ли му рече: Приготви нещо да вечерям, стегни се та ми пошетай, докато ям и пия, и подир това ти ще ядеш и пиеш?

Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?

9 Н има ще благодари на слугата за дето е извършил каквото е било заповядано?.

Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

10 С ъщо така и вие, когато извършите все що ви е заповядано, казвайте: Ние сме безполезни слуги; извършихме <само> това, което бяхме длъжни да извършим.

Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!

11 И в пътуването Си към Ерусалим Той минаваше <границата> между Самария и Галилея.

І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.

12 И като влизаше в едно село, срещнаха Го десетина прокажени, които, като се спряха отдалеч,

І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека.

13 и звикаха със силен глас, казвайки: Исусе наставниче, смили се за нас!

І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!

14 И като ги видя, рече им: Идете, покажете се на свещениците. И като отиваха, очистиха се.

І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились...

15 И един от тях, като видя, че изцеля, върна се и със силен глас славеше Бога,

Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.

16 и падна на лице при нозете на <Исуса> и Му благодареше. И той бе самарянин.

І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був...

17 А Исус в отговор му рече: Нали се очистиха десетимата? а где са деветимата?

Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де?

18 Н е намериха ли се <други> да се върнат и въздадат слава на Бога, освен тоя иноплеменник?

Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?

19 И рече му: Стани и си иди; твоята вяра те изцели.

І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!

20 А <Исус> попитан от фарисеите, кога ще дойде Божието царство, в отговор им каза: Божието царство не иде така щото да се забелязва;

А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,

21 н ито ще рекат: Ето тук е! или Там е! защото, ето Божието царство е всред вас.

і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!

22 И рече на учениците: Ще дойдат дни, когато ще пожелаете да видите< поне> един от дните на Човешкия Син, и няма да видите.

І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите...

23 И като ви рекат: Ето, тук е! да не отидете, нито да тичате подире< им>.

І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!

24 З ащото, както светкавицата, когато блесне от единия край на хоризонта, свети до другия край на хоризонта, така ще бъде и Човешкият Син в Своя ден.

Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.

25 Н о първо Той трябва да пострада много и да бъде отхвърлен от това поколение.

А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього...

26 И както стана в Ноевите дни, така ще бъде и в дните на Човешкия Син;

І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:

27 я дяха, пиеха, женеха се и се омъжваха до деня, когато Ное влезе в ковчега, и дойде потопът и ги погуби всички.

їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.

28 Т ака също, както стана в Лотовите дни; ядяха, пиеха, купуваха, продаваха, садяха и градяха,

Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

29 а в деня, когато Лот излезе от Содом, огън и сяра наваляха от небето и ги погубиха всички, -

того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.

30 п одобно на това ще бъде и в деня, когато Човешкият Син ще се яви.

Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!

31 В оня ден, който се намери на къщния покрив, ако вещите му са в къщи, да не слиза да ги вземе; също и който е на нива да не се връща назад.

Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається,

32 П омнете Лотовата жена.

пам'ятайте про Лотову дружину!

33 К ойто иска да спечели живота {Или: Душата} си, ще го изгуби; а който го изгуби, ще го опази.

Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її.

34 К азвам ви, в онази нощ двама ще бъдат на едно легло; единият ще се вземе, а другият ще се остави.

Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться.

35 Д ве жени ще мелят заедно; едната ще се вземе, а другата <ще се вземе, а другата>{Повторението на тези думи вероятно е печатна грешка в изданието от 1940 г.} ще се остави.

Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться.

36

Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться!

37 О тговарят Му, казвайки: Къде, Господи? А Той им рече: Където е трупът, там ще се съберат и орлите.

І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли...